Найда. Адаптація до сучасних мовних норм
Дай надивлюся на тебе,
Моя голубонько безвинна!
Твоя краса чудесна, дивна,
Такої в свiтi не найти.
Ну що за очi, що за брови!
Ти, певно, їх взяла у долi
На радiсть людям i собi.
Давно б пора намалювати
Твою дiвочу красоту.
Де ти сестра? — ну годi спати!
Устань, поглянь на сироту!
Ти по лицю, мов та княгиня,
Но Боже мiй! яка судьбина
Тебе на свiтi жде?
Ти все журлива, та журлива,
Ти чуєш лихо на себе
Боюсь, боюсь, ти будеш несчаслива!
Неві́домо, незна́ємо о чiм
Ти все тоскуєш, та тоскуєш,
Ну вийди замiж, так повiр,
Тоску наві́ки ти забудеш,
Забудеш ти спiвать тодi
Пiснi печальнi, жалiбливi
I будеш ти весела та жартлива
Спокiйная, счаслива.
|
М. Петренко.
Харкiв.
20 сiчня
1845 року
Адаптацiя тексту — О. О. Редчук
