Задивлений у небо України
25
інтроспекції та намаганням прямо вести мову про окремі свої переживання, селекційовані відповідно до накреслюваного автором образу героя.
Характерність поезії Петренка на тлі творчості його українських сучасників, осібне місце і певною мірою новаторське на ті часи значення Петренкової поезії видається слушним пов’язувати із літературною школою, із орієнтацією, очевидно, перш за все на здобутки російської поезії. Можна скорегувати надміру акцентоване (частково уже цитоване тут) твердження М. Петрова про вплив Лермонтова на творчість Петренка, проте цілком відкидати факт цього впливу (як це робив М. Зеров у своєму курсі лекцій 1928 р., див. [28], С. 93) навряд чи варто. I не тільки Лермонтова (хоча в першу чергу таки його), а й ряду явищ досягнутого на той час російською лірикою рівня літературного письма, яким уможливлювався психологічно поглиблений вислів бентеги, сум’яття, інших складних почуттів, і чого поет — цінуючи її за дещо інше — іще не міг знайти в українській традиції словесності, як фольклорній, так і, за окремими винятками, літературній. «Розвиток ліричної теми, вихід за межі звичайних усталених ще з часів Котляревського ліричних пісень, що в частині образотворчій і ритмічній базувались на усних традиціях, — ось те характерне, що відчували в поезіях Петренка історики літератури...» — зазначав А. Шамрай ([20], C. 338). В іншому місці цей дослідник слушно твердив про Петренка: «...Він чи не перший з харківських поетів перейшов від баладних і пісенних форм до рефлективної, психологічної лірики, що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур у зв’язку з Байронівською традицією» ([12], С. 14).
Петренкові, втім, не були чужими й баладні, а надто пісенні форми. Різною мірою фольклоризму у своїй генезі позначені вірші «Ой біда мені, біда...», «Туди мої очі, туди моя думка...», «Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...», перший вірш циклу «Недуг», окремі уступи історичної поеми (чи то балади) «Iван Кучерявий». Прикметно, що поет, художньо
