Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Задивлений у небо України

35


Йдеться про справдешнє небо і про справдешнє реальне почуття й бажання молодої людини, юнака (хоч, можливо, не кожен з індивідів належить до такого типу) стати чимсь схожим на птаха, набути можливість злету у висоту, ширяння у просторі, огляду земного долу, що розстилається внизу. Певна річ, у витоках цього почуття, омовленого першими рядками твору, немає й тіні якогось алегоризму — це скоріше суто психологічний (і навіть, якоюсь мірою, чи не фізичний) феномен, вловлений і з великою силою таланту, уперше в українській поезії, зафіксований Петренком. Але чому дослідник заговорює про алегорію чи символ? Можливо, це всього лиш не зовсім точні слова (принаймні щодо алегорії), за якими — намагання означити той факт, що в такому бажанні злету в небо явно проглядає якийсь вищий смисл. Варто при цьому підкреслити, що такий вищий смисл міститься не так у розміркуваннях про таке бажання, не так ув узагальнюючому представленні його — він уже присутній у цьому бажанні; існування якогось вищого смислу (назвемо його метафізичним) відчувається і вловлюється, інтенсивно переживається самим цим бажанням злету в небо.

З повним правом можна б ужити слово «екзистенціальний» на означення того стану, що його змальовує поет у перших рядках твору. Це той момент у переживаннях людини, коли її порив у небо водночас усвідомлюється нею як якась неймовірна значущість, як відчуття близькості якоїсь межі, що її вона хотіла б переступити. Межа, за якою зміниться єство особи, межа, за якою вона долучиться до крилатих, до літаючих, до поринаючих у глибини (у висоти) неба. Близькість цієї межі, відчуття, що ось-ось — і буде можливим перетворення в якийсь інший стан, — відчуття цієї межі надзвичайно бентежить душу. Змальовано феномен, коли людина не просто усвідомлює, міркує і продумує розумово, а майже фізично відчуває можливість якоїсь іншої своєї природи. Безпосереднє відчуття подиху чогось неймовірного, яке ось поряд близько, чогось захоплюючого, щасливо-відрадного і водночас тривожного — саме це можна