Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

44

Михайло Петренко. Життя і творчість


є цілком зрозумілим із огляду на медитативність, зрештою, філософічність мотивів окремих творів поета.

Вкладаючись у загалом масштабніший вимір, ніж, приміром, герої лірики В. Забіли чи О. Афанасьєва-Чужбинського (якщо брати до уваги українську частину його творчості), будучи відкритим у своїй трансценденції безмірові універсуму та реальному просторові батьківщини, герой лірики Петренка своєю істотною буттєвою характеристикою має те, що ріднить його з типовим героєм тогочасної української романтичної поезії, — відкинутість особистості поза коло звичайних житейських стосунків («Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...», «Як в сумерки вечірній дзвін...»), переживання розлуки, яка має якісь загадково великосяжні виміри («Туди мої очі...»), нещасливе закохання («Тебе не стане в сих місцях...», цикл «Недуг»), відчуття сирітства, передусім у плані метафізичному («Весна», цикл «Небо»), що, втім, стосовно поета, ймовірно, було ґрунтоване на дійсному факті («Батьківська могила»).

У нас немає документальних даних для того, щоб стверджувати, що героєм вірша «Батьківська могила» є сам поет, і що в цьому творі безпосередньо відображено родинну ситуацію самого Михайла Петренка. Але заслуговують на увагу слова дослідника, який стосовно змальованих у вірші фактів та обставин слушно зазначає: «Ці відомості такі конкретні й болючі, що автор навряд чи міг їх домислити» ([27], С. 166). Домислити, може, й міг — спромогою фантазії поет обділений не був, а от те, що наведені у віршеві відомості справді «конкретні й болючі» — саме це і становить основу для припущення, що, можливо, таки відносини із власним батьком виповів тут поет. Згадаймо й уже цитовані слова Костомарова про те, що він знав Петренка як поета, тематично зосередженого на обставинах власного життя: «в своих стихах всегда почти обращавшийся к месту своей родины, к своим семейным отношениям».

Космізм світовідчуття героя має в поезії М. Петренка чимало шляхів виходу на внутрішньо-особистісні, «страдниць-