Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

46

Михайло Петренко. Життя і творчість


Два вірші Петренка — «Ой біда мені, біда...» та «Минулися мої ходи...» (останній із них — від імені дівчини — так звана рольова лірика) становлять спробу гумористичного трактування любовної теми, але цікавим у них є лише те, що поет надає певного еротичного відтінку спілкуванню героя з природою, а далі й розчиненню героя в її стихії; поетичний гумор Петренка загалом не надто жвавий, зрештою, як і гумор іншого романтика того часу, Я. Щоголева.

Поет видобуває окремі ознаки психологічної деталізації у змалюванні пристрасті, туги, його лірика в цих мотивах значно чіткіша і навіть в окремих моментах художньо — не предметно-емпірично — достовірніша, ніж композиційно переобтяжені ліричні твори В. Забіли, і становить своєрідну паралель (за часом написання, очевидно, більш ранню) до психологічної лірики Т. Шевченка (при тому, що в ній зовсім інші настрої і мотиви). Усе ж навзагал в художньому відношенні вона нерівна: у ній трапляються то видимі повіви літературщини, то скованість і схематизм, то надуживання риторичними прийомами; в одних випадках смуток героя (героїні) видається декоративним, вчинок його — надто умовним у контексті всього твору (закінчення вірша «Минулися мої ходи...»), в інших випадках поет знаходить більш точне відтворення стану героя через зображення його фізичних відчуттів, уявно-метафоричних учинків, як, наприклад, у третьому розділі циклу «Недуг»: лише виснаження на межі сну і безсоння здатне на якийсь час заморити те «горе нескінченне», яке терпить герой у своєму почутті.

Прикметно, що поет, зображуючи стан закоханого як справдешню муку, звеличує кохання, декларує здійснюване за морально-етичними критеріями високе поцінування свого любовного «недугу» («I так любов мою земну / Я за могилу понесу, / Не як той гріх, — як правду тую, / Угодну Богу і святую...»). У цьому віршеві (останньому з циклу «Недуг»), виклад якого, видається, цілком вивільнено від ознак нарочитості й гри і в якому наявна апеляція до Бога та відповідальний погляд на свою «любов земну» крізь категорію