Задивлений у небо України
49
фічні матеріали, зібрані Б. Грінченком, зазначає, що «як пісню, цей уривок записано в кінці ХIХ ст. на Харківщині і Київщині» ([16], С. 334). Ще одне, більш раннє свідчення цього дослідника стосується пісні на слова Петренка «Чого ти козаче...»; дослідник, втім, зазначає, що ця пісня «зустрічається рідше» ([15], С. 259).
Народною піснею міг стати і вірш Петренка — переспів з I. Козлова — «Як в сумерки вечірній дзвін...», оскільки відповідав тому умонастрою, на який відгукується народна піснетворчість. Міг стати — але цьому, ймовірно, завадила ускладнена форма твору: із перехресним римуванням та чергуванням чоловічої й жіночої рим. Відтак народна пісня на тему «вечірнього дзвону» вийшла з іншого джерела — переспіву того ж таки російського твору українським поетом В. Александровим; його вірш («Вечірній дзвін, вечірній дзвін...») менш вигадливий, має парне римування — а отже виявився більш придатним для усного засвоєння і ширення.
Дослідники українського письменства, особливо починаючи із 20-х років ХХ ст., неодноразово висловлювали жалкування з приводу браку інформації про життя поета та непевності знань про його літературну спадщину. Починаючи із 70-х років постать Петренка стає для нас дещо ближчою. Наполегливі пошуки ентузіастів подеколи увінчуються здобуттям достовірних матеріалів (а саме такі матеріали, а не довільні фантазування, мають реальну ціну) щодо життя і творчості Петренка.
От і у цій книзі, яку читач тримає в руках, упорядники можуть порадувати читацьку громаду вагомою знахідкою — досі іще невідомим, недрукованим фрагментом драми Михайла Петренка «Найда». Текст віднайдено у Відділі рукописів Російської державної бібліотеки (публікується вперше; публікація О. Є. Петренка).
Фрагмент, що становить першу дію п’єси, датовано початком 1845 р. — часом, коли М. Петренко служив старшим помічником столоначальника у Харківській палаті карного суду та, за висловом П. Кореницького, продовжував
