50
Михайло Петренко. Життя і творчість
«фантазувати», тобто, не покидав письменське перо. Датування цього тексту може означати як остаточну крапку у текстовій реалізації задуму (завершеного чи не завершеного), так і вказівку на закінчення певного етапу роботи, що її автор мав намір продовжувати. Якщо останнє — то, можливо, колись знайдеться й текст усієї п’єси Петренка чи її подальші фрагменти (якщо вона була завершена чи принаймні продовжена автором).
Своїм змістом п’єса тяжіє до теми шлюбного вибору молодої дівчини в обставинах, які його ускладнюють. Серед найпоширеніших деталізацій такої теми — ускладнення зазначеного вибору чинником зовнішнім, мало залежним від героїні. Художній конфлікт відповідного типу сюжету будується на тому, що оточення чи житейські детермінанти штовхають дівчину до шлюбу не з омріяним женихом, а з іншою особою.
В такій ситуації представлена й Галя, героїня п’єси. Молода дівчина уже закохана в якогось «милого», але з певних міркувань це утаює і для легалізації й утвердження свого вибору ще, очевидно, має докласти якихось зусиль.
Судячи із першої дії п’єси Петренка, двох її яв, можливим є розгортання конфлікту між Галею, героїнею твору, та тими особами (наразі їх, не надто нав’язливо, представляє лише тітка), які хотіли б видати Галю за багатого, але нелюбого їй. Можна передбачити появу у драмі самого цього жениха, який поки що доносить свій замір через тітку, як і появу того, кого Галя потай уже любить; можливою є подальша участь у дії ряду інших персонажів (скажімо, тітчиного чоловіка тощо; ускладнила б сюжет драми поява когось третього в ролі жениха чи коханця).
Якщо саме так уявляти продовження цієї п’єси, то, певна річ, драматичні твори на таку тему та із сюжетом драматичної шлюбної колізії (враховуючи різні варіації стосовно родинного, майнового, соціального становища героїні та персонажів-чоловіків) уже були в набутку української драматургії. Початок їм кладе, звичайно ж,
