Задивлений у небо України
51
«Наталка Полтавка» І. Котляревського (вперше поставлена на сцені у Полтаві, 1819, надр. 1838). Подібна в основі схема конфлікту, на якій можуть вибудовуватися в чомусь відмінні своїми деталями сюжети, має місце у драмах «Сватання на Гончарівці» (1836) Г. Квітки-Основ’яненка, «Чорноморський побит» (1836, надр. 1861) Я. Кухаренка, «Купала на Iвана» (1840) С. Писаревського, «Назар Стодоля» (1843, надр. 1862) Т. Шевченка. Безперечно, це різні п’єси за локалізацією дії, за комплексом провідних своїх ідей, неоднакові їх розв’язки (загалом «щасливі»), — проте вони об’єднані ситуацією дівчини на виданні, на руку якої (чи на володіння якою) претендує нелюбий і яка залежна від патріархального звичаю батьківського чи опікунського благословення. Зазначені твори відтак умовно об’єднуються у певний сюжетно-тематичний комплекс, ціле відгалуження української драматургії першої половини ХIХ ст. Варте уваги, що зовні близький варіант сюжету присутній, як один із компонентів складної сюжетної системи, і у знаменитій комедії російського драматурга О. Грибоєдова «Горе от ума» (1824), дія якої відбувається не у народному селянському чи козацькому, а у високопанському дворянському середовищі.
У певний перегук із цим рядом вступають іще драматичні твори хронологічно більш віддаленого періоду — «Лимерівна» (1883) Панаса Мирного, «Глитай, або ж Павук» (1882) М. Кропивницького — часу, коли імператив вирішального батьківського слова у виборі судженого уже похитнувся, проте дуже гостро у цій сфері заявив себе матеріальний інтерес; відповідно й домінантним пафосом твору виступає не побутовий сентимент, а соціальна сатира. Тож на передній план тут виходить ціла низка інших мотивів, але якщо не тема, то принаймні мотив драматичного шлюбного вибору у цих та деяких інших сучасних їм творах залишається.
Повніша чи обмеженіша самостійність дівчини у виборі майбутнього подружжя, її дослухання чи недослухання до слова батька або ж старших знайшла відображення і в
