Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/72

72

Михайло Петренко. Життя і творчість

---

Дивлюсь — и не маю у сѐбе той мочj,
Шо бъ вирвати зъ неба и душу и очj:
Бо дуже завидно ихъ въ небj кохання,
И горя найгjрше ихъ зъ небомъ розстання...
Та й те ще: якъ небо очами покину,
Душею, очами въ туманj загину —
То заразъ у ме́не невjдома мука
Пjдступить пjдъ серце и серце застука.....

---

---

V.

«Гей, Иване! пора
Намъ сjдлати коня
 И збиратись мерщj удорогу...
Неблизенькjй бо свjтъ:
Треба jхать за Днjпръ,
 Помолившись, якъ водиться, Богу.
Не добра добувать,
Не ляхjвъ воювать —
 А поjдемо ми по дjвчину;
И изъ Польщj сюди
Ми jи безъ бjди
 Привеземо до насъ, на Вкраину.....
Ще такихъ я очjць
Чорнихъ, тманнихъ якъ нjчь,
 И не бачивъ, и бачить не буду;
Шо бъ я бувъ не козакъ,
Не лихiй гайдамакъ —
 Якъ для себе jи не добуду!...»
— Гей, козаче, не jдь!
Не одна — сjмъ тамъ бjдъ
 Жде тебе! — вjнъ ёму вjдвjчае:
— Бачъ, якъ кjнь твjй поникъ,
Мовъ въ болотj куликъ,
 И Барбосъ, наче вовкъ, завивае;