Сторінка:Pereiaslav.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ДЗВІНИЦЯ

Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Дерев’яна триярусна зрубна будівля, встановлена на дубових плахах, що лежать на землі. Нижній ярус (у плані наближений до квадрату) з дубових, тесаних, щільно припасованих плах, покладених «у замок» з лишком, з галереєю-опасанням. Підлога на дубових лагах, з обаполів. Кожен наступний ярус в основі звужується. Другий і третій яруси шальовані вертикально. Перекриття між ярусами дощане, на соснових сволоках. Третій ярус має чотири віконниці, орієнтовані на сторони світу. На третьому ярусі підвішений 25-пудовий дзвін. Зовні, з південного боку, від першого до третього ярусу розміщені драбинчасті східці. 4-схила покрівля вигином переходить в баню, над нею – 8-гранний глухий ліхтар. Над ліхтарем – маківка, вивершена кованим хрестом.

Споруда жодного разу не ремонтувалася, тільки поновлювалася шалівка.

Дзвіниця збудована в с. Бушеве (Пруси) Рокитнянського р-ну Київської обл. разом із Троїцькою церквою у 1760 р. місцевими майстрами. Демонтована, перевезена, реставрована на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 19681969 рр.

Основне призначення споруди – приміщення для підвішування дзвонів. Традиційно дзвіниці будувалися окремо від церкви, а з початку ХІХ ст. їх почали ставити над бабинцем.

Дзвіниці використовувалися і як сторожові вежі, громадські комори, де зберігали збіжжя, зібране парафіянами для громадських обідів, мед із церковної пасіки, образи зі старих іконостасів.

При низькій платоспроможності парафії на церковному подвір’ї будувались відкриті дзвіниці.

На даний час дзвіниця є експозиційним об’єктом комплексу двору Покровської козацької церкви Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.


Список літератури:

1. Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М.І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О.М. Жам; збір. матеріал. Н.Г. Ткаченко. – Переяслав-Хмельницький: СКД, 2013. – 504 с. – С. 99.

2. Набок Л.М. «Актуальні питання вивчення та експонування традиційних культових споруд в етнографічному заповіднику «Переяслав» // Наукове видання «Проблеми охорони та дослідження етнографічної спадщини. Збірник статей». – Київ, 2005. – С. 47-52.

3. Ткаченко Н.Г. До історії комплектування двору козацької Покровської церкви на території Музею народної архітектури Середньої Наддніпрянщини // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / Збірник наукових статей. – 2012. – Вип. 6 (8). – С. 253-257.

4. Ткаченко Н. Концептуальні засади створення комплексу двору козацької церкви на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» // Могилянські читання. Збірник наукових праць. – Ч. ІІ. – К., 2007. – С. 374.

5. Ткаченко Н. Культові пам’ятки дерев’яної архітектури Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури та побуту // Українська культова архітектура у світовому контексті. – К., 2001. – С. 101-104.

6. Ткаченко Н.Г., Жам О.М. До історії формування колекції сакральних пам’яток Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дванадцятої Міжнародної наукової конференції (28-30 травня). – К., 2014. – С. 87-92.


Завідувач науково-дослідного відділу «Музей історії Української Православної Церкви»

Н.Г. Ткаченко