Сторінка:Pereiaslav.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ДВІР БОНДАРЯ

Об’єкт культурної спадщини: комплекс споруд «Двір бондаря», в який входять наступні об’єкти:

Хата – перевезена з с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії, середина ХІХ ст.

Клуня – перевезена з с. Петрівці Миргородського повіту Полтавської губернії, 90-ті роки ХІХ ст.

Повітка – перевезена з с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії, кінець ХІХ ст.


Опис пам’ятки: пам’ятка місцевого значення. Будівля перевезена та встановлена на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Історична довідка: Хата збудована в середині ХІХ ст. у с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії місцевими майстрами. Демонтована, перевезена і встановлена на території музею в 1972 році. Хата – трьохкамерна будівля, типу хата + сіни + комора. Будівля розміщена причілком до вулиці, фасадом на південь.

Стіни хати покладені в зруб з невеликими випусками, сіни покладені «в шули» не мазані й не білені, комора зрубна, має відкритий зруб. В сінях обладнана бондарна майстерня.

На протязі багатьох століть бондарі виробляли бочки, барильця, діжки, діжі, жлукта, дійниці, маслобійки, бодні, баклаги, пасківниці тощо. Матеріалом для виробів була деревина різних порід – дуб, бук, липа, осика, береза, вільха, верба, сосна. У хаті відтворено традиційний селянський побут, але деякі речі вказують на заможність її власника: стіл накритий килимом, піл – вовняним квітчастим ліжником, полиця і божниці прикрашені різьбою, на стіні – годинник.

Клуня збудована в 90-х роках ХІХ ст. у с. Петрівці Миргородського повіту Полтавської губернії, в садибі заможного селянина місцевими майстрами. Призначена для зберігання снопів, полови та молотьби (бокові частини для снопів, середина для току і молотьби). У роки колективізації була усуспільнена і використовувалася як господарська будівля у колгоспі. Демонтована, перевезена та встановлена на території музею в 1970 р.

Повітка побудована в кін. ХІХ ст. у с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії місцевими майстрами. Демонтована, перевезена і встановлена на території музею в 1972 році.

Сучасне цільове призначення:

Первісне: хата – житлове, клуня – господарське, повітка – господарське. Сучасне – культурно-просвітницьке, туристсько-екскурсійне. На даний час об’єкти є експозиційними одиницями Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Місце знаходження об’єкта: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Літописна, 2, Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.


Список літератури:

1. Г.І.Махінчук М.Г. Переяславський скарб: Документальна повість / Післямова І.Ф. Драча. – К.: Молодь, 1989. – 200 с.: іл.

2. Михайло Сікорський «Музеї землі Переяславської». – Ніжин: «Видавництво «Аспект поліграф», 2004. – 40 с.

3. НІЕЗ «Переяслав». Фонди. Основний фонд збереження. Група «Етнографія».

4. Путівник «Переяслав. Місто музеїв». НІЕЗ «Переяслав», 2010. – 99 с.


Зав. відділом «Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини » ___________ Л.М. Шкіра