Сторінка:Sheluxyn S. Znachinnya Ridnoyi Movy dlya narodnosty j tvorchosty`.1911.djvu/2

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Значіння рідної мови для народности й творчости.

Языкъ есть исповѣдь народа:
Въ немъ слышится его природа,
Его душа и бытъ родной.
Кн. Вяземскій.

Народности характеризуються антропологичними прикметами і одріжняються одна од другої своїми осібностями, між якими за найбільше сталі, або, як кажуть инші, за абсолютні вважаються данні анатомії та інервації. Всі инші прикмети при участи ріжних чинників життя, як то: історії, климату, природи, перемішування людей через шлюби, і т. и., ростуть і живуть у кожної народности на грунті антропологичних прикмет і осібностей її. Через те язикові та всякі инші ознаки народности з боку науки, при класіфікації народів, займають уже другорядне місце, бо не вважаються за абсолютні. Одначе, учені роблять поділ людей на народности по сукупности всіх прикмет і осібностей, а абсолютним елементам народности надають тілько перевагу, бо, по знищенні, напр., мови, народність ще не зникає з світа, а тілько калічиться духовно і має величезну шкоду в своїм активі.

Але ж мати менше значіння — се ще не значить не мати значіння, або мати невисоку, малу ціну. Рідна мова в житті народности, як її природний і культурно-історичний духовний актив, надбаний віками і злитий з усим складом і станом народньої душі, має величезну ціну й ролю. Нищення народньої мови, через те, одбивається без міри тяжко на духовнім стані, продукції й культурі народу: воно не тілько понижає їх рівень і знесилює, а навіть нищить. Мова в щоденнім житті людей — се найяскравіший і найочевидніший покажчик народности. Мірять черепи, установляти одношення довжини тулуба й ніг, досліджувати інервацію і т. д. — се все справа