Не треба забувати, що все оце переживає кожен з українців через асіміляцію, тілько що Гоголь геній і через те у його все вийшло в великім і для всякого помітнім маштабі.
Два наведені приклади — Пушкін і Гоголь — дуже яскраво з'ясовують питання про вагу народньої мови для народности й творчости, показуючи і взагалі, яке велике значіння має народність і яку велику шкоду чинять одчуження від народности та асіміляція.
Ось приклад, яку велику користь приносять повні зв'язки з своєю народністю.
Повні зв'язки Т. Г. Шевченка з українською народністю мали рішуче значіння і для творчости геніяльного поета, і для українського народа, і для їх будучини. Тоді як Гоголь, піддавшись вимогам утопічної теорії, не хотів слухатися внутрішнього голосу своєї природи і вчинив, по виразу П. Житецького, замах на історію ради теорії, яка, в додаток до утопічности, ще й суперечить сама собі, бо в ній навспражки сховався під маскою великоруський націонализм, Шевченко негував усякий замах теорії на історію й життя. Він ставився з повною повагою до своєї української народности, яка для його була певним і самостійним фактом, і визнавав за нею однакові права, як і за иншими, на повноправне істнування й повноправний розвиток і виявлення самостійної української народньої сили. Він послухався внутрішнього голосу своєї природи і, належавши всією істотою до української народности, творив по українському і писав українською мовою. Сього вимагала від його внутрішня висока й непереможна потреба творчости, через те непереможна, що вона має свій природній шлях, ухиляння з якого ніколи й нікому дурно не минається. Він не хотів чинити над своєю творчістю насилування, надуживати її, бо не визнавав можливим двоїтися, через що вся його поезія мас надзвичайну цілість, ту цілість, яку має тілько сама мати природа. Духовне двоїння завше розбиває не тілько талановиту, а всяку людину, бо для його треба двічі родитися: родившись раз з своєю душею, родитися потім і вдруге з другою або ради другої душі. Натуральні ж родини по закону природи бувають тілько раз у кожного створіння. Друге нарождення через те вже буде не натуральним, а штучним, не настоящим; а все,
