якийсь воляпюк або есперанто, чи що. Але ж есперантисти визнають природні мови і тілько для міжнародових зносин пропонують, в додаток до істнуючих мов, завести ще єдину спільну мову — се не асімілятори. Коли ми розглянемо, чого хотять усі асімілятори, то побачимо, що в конечнім результаті вони, замісць живих мов ріжних народностей, справді хотять завести в кожній державі єдину для всіх спільну державну мову, з тим, що для неї всі народности в державі повинні зректися своїх рідних мов, для чого визнається добрим навіть надужиття над тими народностями, які не згодилися б на самострату. Асімілятори не добачають абсурда в тім, що вони вимагають нищення більш сталого й природнього для менш сталого і иноді ділком штучного, яке в додаток до всього по своїй природі і не потрібує ні трохи того нищення та тих самострат. Яка б не була держава, а вона взагалі завше менш стале явище, ніж мова всякої народности. І держави, і межі держав, і склад держав міняються, зникають, виростають, знову міняються чи й зникають иноді в такий короткий час, як місяць, рік. І все оце часто залежить тілько від таких причин, як війна, дипломатичні зносини й згода сусідніх держав і т. д. Мови ніколи так не міняються і ще не було тії сили, яка примусила б народности, навіть з переміною держави, покинути й забути свою мову, а засвоїти собі чужу за місяць, рік чи два і т. д. Історія дає силу прикладів на все оце. Пригадаймо долю Римської Імперії, або Імперії Олександра Македонського чи Персів, історію Польщи, походів Наполеона і т. д. І державна народність через се може стати недержавною, або ж опинитися в ріжних державах і тілько в одній зостатись державною, або й нігде не зостатись державною. Державна мова буває і чужою державній народности, як се було, напр., в Литовськім князівстві. Бува й так, що мова однії народности вважається державною в двох окремих і навіть ворожих державах, напр., англійська мова в Англії та Сполучених Штатах, німецька в Германії та Австрії і т. д. Взагалі мова — се елемент культури, а не держави, і сила держави ніколи не залежить од тії чи иншої державної мови. Через те саме єдина мова ніколи не забезпечувала ні едности, ні цілости державі, і от, напр., Сполучені Штати з тію ж англійською мовою одділились од Англії і склали самостійну державу, яка ще й во-
