Сторінка:Ukrayinska zahalna entsyklopediya Red. I. Rakovskyy (T. 1.; A-Zh) (1935).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

Аліфатичні сполуки—Аллохтонічні відложжя

„Правда, панове, полягла“, „Ні на полі, ні на морі не бувала“.

Аліфатичні сполуки, (гр.) товщі і споріднені річовини; основною річовиною є метан. Крім товщів сюди належать м. ін. вуглеводні, що входять у склад бензини, нафти, парафіни, також органічні кваси, алькоголі, оцет, цукри, мучина, целюльоза й багато ін.

Алкамен, ст.-гр. різьбар і ливар, найславніший з учнів Фідія, в V. в. до Хр.

Алкей, ст.-гр. ліричний поет з Митілени на остр. Лесбі, б. 600 до Хр. Від нього дістала назву чотирорядкова алкейська строфа.

Алкестіда, дружина Адмета, тирана міста Фер у Тессалії, добровільною смертю окупила життя свого мужа, після чого Персефона пустила її назад на горішній світ; по іншому переказу Геракл відбив її у Плутона. Її долю часто зображали гр. й рим. трагіки.

Алкібіяд, атен. політик і полководець під час пелопонеської війни; (451-404 до Хр.); обвинувачений у зневазі релігії, перейшов до Спарти й Персії, покликаний назад побив спартан під Абідом і Кізиком; по невдачі під Нотієм убитий.

Алкіной, король Феаків в „Одісеї“.

Алкіона, донька Еола, кинулася в море, з туги за своїм чоловіком Кеіксом, що згинув після розбиття корабля. Боги перемінили їх обоїх у водяні птиці.

Алкіонські дні, тихі, безвітряні, зимові дні; безвітря, тиша, спокій.

Алкіфрон, гр. ретор, б. 200 по Хр. Остало по нім 118 листів, цінних для літератури й для пізнання сучасного побуту й світогляду.

Алкман, ст. гр. хоровий лірик з другої пол. VII. в. до Хр.

Алкмена, дружина Амфітріона, мати Геракла.

Алкмеоніди, атен. аристократичний рід, 510 прогнали Пізістратидів.

Алкой (Аісоу), промислове місто в провінції Аліканте в Еспанії; 35.000 меш.

Аллагабад, столиця схід. бриг. Індії при впаді ріки Джумна до Ґанґу. 170.000 меш. Торговля збіжжям, університет, місце прощі для індусів.

Алларґандо, (іт.) розширюючи, муз. темп.

Аллах, (араб.) Бог магометан.

Алле (Allais) Альфонс, фр. гуморист (1854 — 1905).

Аллеґрето, (іт.) швиденько, муз. темп.

Аллеґрі Ґреґоріо, іт. композитор (1567- 1653), автор духовних хорових творів, м. ін. славного Miserere, співаного у Велику п’ятницю в Римі.

Аллеґро, (іт.) шпарко, жваво, музичний темп.

Аллекто, одна з трьох Еріній (Фурій).

Алленштайн, поль. Ольштин, гол. окружне місто в схід. Прусії; 39.000 меш., гарна, горбовата й озерна околиця над рікою Алле. В окрузі на 537.000 меш. 25% мазурів.

Алліолі Йосиф, нім. дослідник і перекладчик св. Письма (1793 — 1873).

Аллоброґи, кельт, плем’я за Цезаря між Роною й Ізерою.

Аллозаври, юрайські травоїдні гади.

Аллокуція, (лат.) 1) у римлян промова полководця перед битвою; 2) прилюдна промова папи до "збору кардиналів.

Аллопатія, (гр.) спосіб лікування хоріб, противний до гомеопатії; поборює хороби засобами, які в здоровому тілі спричинюють протилежні прояви.

Аллоритмія, (гр.) нерівномірність у биттю живчика.

Аллотріофагія, (гр.) хороблива о- , хота до їдження невідповідних або й осоружних річовин.

Аллотропія, (гр.) властивість деяких первнів, що вони появляються в різних, цілком відмінних видах, пр. вуглець приходить як вугілля, графіт і діямант.

Аллохроматичність, (гр.) забарвлення чужими річовинами, у камінів.

Аллохтонічні відложжя, творяться з принесених з іншого середовища матеріялів, пр. вугілля, що твориться на дні озера з принесених колод дерева.