Сторінка:Ukrayinska zahalna entsyklopediya Red. I. Rakovskyy (T. 1.; A-Zh) (1935).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

75

76

АЛЬБАНЦІ—АЛЬБРЕХТ ВЕДМІДЬ

ські гори вульканічної породи, покриті винною лозою (альбанські вина).

Альбанці, старинний народ індогерманського походження, посвоячений з іллірійцями, живе в Альбанії (шкіпетари), Туреччині (арнаути), Греції (арбаніти), Італії, в балканських слов’янських державах і в Басарабії. А. діляться на ґеґів (на півночі) й тосків (на півдні). Серед ґеґів родовий устрій з поділом на фіси, що знов розпадаються на групи, пр. малісори, мірітіди. Загальне число А. 11/2 — 2 міль.

Альбатрос, (Diomedea) великий морський птах з роду плавунів, подібний до гуски, тільки більший, з довгим і вузьким дзьобом та дуже довгими і сильними крилами; належить до найліпших летунів, живе на південних морях.

Аль-Баттані, найвизначніший араб, астроном (f929 по Хр.); обчислив дорогу і „прецесійні“ рухи Сонця; уложив астрономічні таблиці (з даними про найважніші зірки), які вживалися до кінця середньовіччя.

Альбатеґній, гл. Аль-Батгані.

Альбацете, столиця еспанського краю тої самої назви, 35.000 меш.

Альбедо, (лат.) білість, ясність поверхні планети.

Аль-Бекрі, есп.-араб. середньовічний історик (1094), автор „Книги доріг і земель“, де при описі надчорноморських країв є згадки й про слов’ян-українців.

Альберіх, (Ельберіх), карлик з германського міту, володар ельфів — сторож скарбу Нібелюнґів. Його перемагає Зіґфрід і забирає в нього загортку-невидимку.

Альберт, 1) князь Саксонії (1819 — 61), чоловік Вікторії, королеви В. Британії; 2) саксонський король 1873 — 1902, полководець у війнах 1866 і 1870 — 71; 3) князь Монака 1899 — 1922, дослідник морської фльори й фавни; 4) бельґ. король, від 1909; війна з Німеччиною 1914 — 19.

Альберт Великий, (Albertus Magnus) (1193- 1280) є першим із схоластиків, який цілу філософію Арістотеля відтворив у систематичному порядку беручи на увагу араб, коментаторів, переробив її в дусі церковної догми.

Альберта, зах. провінція Канади, пов. 660.000 км.2 і 590.000 меш. Управа збіжжя, лісове господарство, добування вугілля. Багато укр. населення. Головне місто Едмонтон, 65.000 меш.

Альберта озеро, тягнеться в схід.-африканськім ярі, з півд. зах. на півд. схід; перепливає його Білий Ніл. Величина 5600 км.2

Альберти, рід англ. коржиків до чаю.

Альберті Леоне Батгіста, іт. всесторонньо-талановитий і освічений різьбар, музика, поет і дослідник мистецтва (1404 — 72); в своїх будівлях (церква св. Франціска в Ріміні, фасада церкви Санта Марія Новелла у Фльоренції, церква св. Андрія в Мантуї й ін.); він перший ужив форм ст. рим. архітектури до вимог тогочасного життя. У своїх писаннях дав перші в свойому роді підручники.

Альбертіна, ґалерія образів у Відні.

Альбетранді Ян, поль. письм. і історик (1731 — 1808), один із основників польського „Monitora“ (1765).

Альбі, стародавня Альбіґа, столиця департаменту Тарн у Франції, 29.000 меш.

Альбіґензи, альбіґойці, секта катарів, названі від Альбі у півд. Франції, проповідували віру у двох творців, заперечували вочоловічення Христа, домагалися апостольської простоти; знищені в хрестоносному поході 1209.

Альбінізм, (лат.) брак в організмі фізіологічного піґменту. Альбіноси ясні бльондини, з волоссям на голові барви льну, з білими бровами та віями, з ясно-сірою дугівкою ока, крізь яку проглядають червоні жилки — а зіниця відбиває живо червоною краскою; вроджений, а часто й спадковий стан.

Альбов Михайло, рос. письм. (1851-1911), описував головно петербурзьке життя: „Записки мешканця сутеренів“, „Ряса“, „Кінець незнаної вулиці“.

Альбоїн, король льонґобардів 561 — 573, завоював півн. Італію і заснував тут льомбардську державу.

Альбом, (лат.) у старинних римлян таблиця, де записувано всякі оголошення; пам’яткова книжка, в яку вписується на спомин вірші або малюнки; збірка портретів, переписних листків, марок, ґравюр, фотографій тощо.

Альбрехт, 1) А., австр. архікнязь, (1817 — 95), побідив італійців під Кустоцою 1866. — нім. королі й австр. князі; 2) А. І., 1298 — 1308, убитий; 3) А. II., 1438 — 39, король Чехії й Угорщини 1437; 4) А. прус, князь 1525 — 68, останній великий маґістер Німецького ордену, прийняв реформацію, 1525 одержав Пруси як дідичне ленно Польщі, заснував 1544 університет у Кеніґсберзі, зв. Альбертіна.

Альбрехт Ведмідь, (1100 — 1170) маркграф,