Коли ставки міцно замерзли, вони надавали не тільки нові й коротші шляхи до багатьох точок, а й нові види з їхньої поверхні на знайомий пейзаж навколо. Коли я перетинав ставок Флінта, після того як його вкрив сніг, хоча я часто плавав по ньому на човні й ковзав на ковзанах, він був таким несподівано широким і таким дивним, що я не міг думати ні про що, крім затоки Баффіна. Пагорби Лінкольна підіймалися навколо мене на краю сніжної рівнини, на якій я не пам'ятав, щоб стояв раніше; а рибалки, на невизначеній відстані по льоду, повільно рухаючись зі своїми вовчими собаками, здавалися мисливцями на тюленів або ескімосами, або в туманну погоду вимальовувалися, наче казкові істоти, і я не знав, чи то були велетні, чи пігмеї. Я обирав цей шлях, коли йшов читати лекцію в Лінкольні ввечері, не йдучи жодною дорогою і не минаючи жодного будинку між моєю власною хатиною та лекційною залою. У Гусячому ставку, що лежав на моєму шляху, мешкала колонія ондатр, і вони збудували свої хатки високо над льодом, хоча жодної не було видно надворі, коли я його перетинав. Волден, бувши, як і решта, зазвичай без снігу, або лише з
