якою ціною ця перевага досягається нині, і припустити, що ми, можливо, можемо жити так, щоб забезпечити всі переваги, не зазнаючи жодних недоліків. Що ви маєте на увазі, кажучи, що бідних ви завжди маєте з собою, або що батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома?
«Як живу Я, — говорить Господь Бог, — не будете ви більше вживати цієї приказки в Ізраїлі».
«Ось, усі душі — Мої; як душа батька, так і душа сина — Мої: душа, що згрішить, та помре».
Коли я дивлюся на своїх сусідів, фермерів Конкорда, які живуть принаймні не гірше за інші класи, я бачу, що здебільшого вони працювали двадцять, тридцять або сорок років, щоб стати справжніми власниками своїх ферм, які вони зазвичай успадкували з боргами, або ж купили за позичені гроші, — і ми можемо вважати третину цієї праці вартістю їхніх будинків, — але зазвичай вони ще не розплатилися за них. Це правда, борги іноді перевищують вартість ферми, так що сама ферма стає одним великим боргом, і все одно знаходиться людина, яка її успадковує, бувши добре з нею знайомою, як вона каже. Звернувшись до податкових інспекторів, я з подивом дізнаюся, що вони не можуть одразу назвати й дюжини людей у місті, які володіють своїми фермами без боргів. Якщо ви хочете знати історію цих садиб, запитайте в банку, де вони закладені. Людина, яка справді заплатила за свою ферму працею на ній, настільки рідкісна, що кожен сусід може на неї вказати. Я сумніваюся, що в Конкорді є троє таких. Те, що було сказано про купців, що переважна більшість, навіть дев'яносто сім зі ста, неодмінно збанкрутують, так само вірно і для
