* *
*
|
Вмер козак, юнак бездольний
Кинув білий світ,
Та зоставив братам вільним
Щирий заповіт:
Коли схочуть вас на муки
Вислать на чужину,
Не давайтесь живцем в руки,
Бийтесь до загину!
Бо стократно краще вмерти
З руки махамета,
А ніж ждати в тузі смерти
В північних заметах.
Смерть за волі оборону
Буде вчинком мести, —
Вість про неї піде в люди
Й викличе протести.
І западе в живі серця
За правду обида,
До жорстоких катів мерця
Сплодиться огида.
І научить глухих чути
І сліпих прозріти,
Розохотить давні пута
З ніг народніх здіти.
Колиж дасись живцем в руки
На тяжке заслання,
Оддасись на тяжкі муки
Й безвістне конання.
І умреш ти в самотині,
Сам один умреш ти,
Позабутий на Вкраїні
Змучений до решти.
І не знатиме громада,
Що ти згинув марно,
Кати тільки будуть раді,
Що вбили безкарно.
І про злочинство враже
Хіба по столітку
Крадькома історик скаже
Котам на взамітку.
|
