Струни/1/Заворожена криниця

Матеріал з Вікіджерел
Заворожена криниця.

У сестри моєї тихо
Процвітає сад в ограді:
Кинамон — моя утіха,
Нард, алоє в любім саді.

 Там квітки, як в божім раю,
 Що на Тигрі та Евфраті,
 Зорями в траві зоряють,
 Тонуть — плавлють в ароматі.

Там гранати наливнії,
Солодощів дивних повні, — 
Гудуть бджоли золотії,
Мов з Едену тихі дзвони.

 Серед саду — винограду
 В кринах схована криниця, — 
 Мойму серцю на одраду
 Зачарована водиця.

Заворожена й заклята
Щоб не знали люди ходу,
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду.

 Вітре тихий од заходу,
 Вволи волю мого серця:
 Повінь чарами на воду
 Нехай ллється, нехай ллється!

Вітре буйний, Аквилоне,
Подми чарами, крилатий,
На ті нарди, кинамони,
Нехай каплють аромати!