Струни/Том 1/Молитва

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для робіт з подібними назвами, див. Молитва.
Молитва.

Всесильний, я тобі молюся,
Молекул космоса твого...
Де Ти, хто Ти — даремно бюся, — 
Ні, не збагну во вік сього!

Во вік науці не обняти
Всього, що Ти создав єси;
Даремне розум наш крилатий
Шукає краю небеси.

Знемігшися, на ту пилинку
Спускається, що ми звемо
Вселенною, що на хвилинку
Її в імперії рвемо.

І тут безодня животвору,
І тут премудрість без кінця...
Однаково горі і долу
Сіяє світ Твого лиця.

Молюсь, не дай мені з розпуки
Зректися розуму мого!
Нехай не гасне світ науки
В проміннях сяєва Твого.

Нехай мій лух в земній юдолі
Не знижується до звірят,
З Твоєї пресвятої волі
Нехай вовіки буде свят.