Струни/Том 2/Іван Франко/Отсе тая стежечка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. Отсе тая стежечка.
Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий
Отсе тая стежечка (Іван Франко)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Отсе тая стежечка.


Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастя унесла.

Ось туди пішла вона
Та гуляючи,
З иншим своїм любчиком
Розмовляючи.

За її слідами я
Мов безумний біг,
Цілував з сльозами я
Пил із її ніг.

Наче потопаючий
Стебелиночку,
Зір мій вид її ловив
На хвилиночку.


І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова ЇЇ.

Отеє тая стежечка
Ізвивається,
А у мене серденько
Розривається.

Залягло на дні його
Те важке чуття:
Тут на віки згублений
Змисл твого буття.

Все, що найдорожшеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене.

Чим душа жива була,
Чим пишалася ...
Отеє тая стежечка,
Щоб запалася!