Я ЧУВ ПЛАЧ…
Я чув плач матерей, жінок —
Прощали, бач, синів, мужів;
Сердечний зойк дрібних діток —
На шиях висіли батьків.
Я бачив болю, горя знак
В тих, що в похід оружні йшли:
Вони кидали з жалем так
Рідню і все те, з чим зросли…
Отсе війна! Отсе війна,
Що душу рве до серця дна!
І чув я шум і бренькіт, стук,
Що від заліза геть лунав,
І громовий гарматний гук,
Крик дикий, що аж заглушав.
І бачив кров, гарячу кров,
І в судорогах, муках скон,
Нелюдський зір, у звірів мов,
І лютий бій, мов страшний сон.
Отсе війна! Отсе війна!
Людей нелюдськая різня.
Я бачив села і міста
Зруйновані огнем, мечем;
Рілля потоптана, пуста,
І люд голодний із плачем,
Проклоном біль тяжкий значить
По страті крови і майна;
Останнім ще рубцем платить
За те, що взяла йму війна.
Огсе війна! Отеє війна!
Такий то дар несе вона!
|
