Струни/Том 2/Олена Пчілка/Переможець

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий
Переможець (Олена Пчілка)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Переможець.

Минув той час, коли річки кроваві
Лились во імя правди і добра,
Коли, як памятник лицарській славі,
Вставала трупу братського гора.

Напередовець того часу думку кращу
Кострищів димом чорним повивав,
Без жаху кидав він у смертну пащу
Того, хто віри в думку ту не мав.

За слово благости, Письма святого,
За гріб того, хто в мир приніс любов,
Скидалась піхва від меча тяжкого,
Війни згублевої здіймалась коругов.

Невільні стани, воленьку здобувши,
Гадали тільки взяти кров за кров,
В свої кайдани старшого окувши, —
І наставало рабство друге знов.

Настали инші часи, думка добра
Не прагне в поступі в свойому днесь
Ні крови, ні вогню, хотяй хоробра;
Як зірка гожая з ясних небес.

Без громів, блискавиць сія, без тучі,
Промінням тихим — і ватаг новий
Не в зброї бойовій іде блискучій,
Не грім гармат луна за ним гучний.

Він к ворогу не меча простягає,
А подає масличну вітку він;
Науки, праці коругов здіймає
Та згоди — щастя спільного почин.

Як судитьсяж йому здобути перемогу,
Не з гуком сурем прийде він к меті,
І не квітки йому вкриватимуть дорогу,
Чоло не лаври гордії, густі,

Ні! Переможець зійдеться з братами
На стежках тихих в рідному краю,
Лідіймеж високо, з щасливими сльозами,
Повиту терном голову свою.