Струсівка: «Село чи хутір?»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струсівка: «Село чи хутір?» (2017
Максим Огородник
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Джерело: Огородник, М. Струсівка: «Село чи хутір?» // Чортківський Вісник. — 2017. — № 42 (3 листопада). — С. 2. — (Дослідження).

Струсівка: «Село чи хутір?»

Кожен хутір нашої України, має дуже цікаву та неповторну історію, яка забута або й не занотована у підручниках з історії нашого краю. Саме у цій статті хочу розповісти про хутір Струсівку, який у радянські часи приєднаний до села Шманьківці, Чортківського району.

Історія хутора починається ще із давніх часів, про це свідчить мапа фон Міга, складена приблизно у 1763–1787 рр. 18 ст. Що саме цікаво, то це позначений хрест, млин та дерев’яна церква, про яку немає ніяких відомостей (знаходилася неподалік хреста в пам’ять про епідемію тифу).

На наступній мапі, яка уже датується 1806–1869 рр. хрест та церква зникають, а водяний млин залишився, але згодом і він був зруйнований під Першої світової війни. На місці цього млину, сьогодні є каплиця зведена на честь 1-ї річниці Незалежності України, де є чудове джерело питної води (1992).

До сьогоднішнього часу збереглася стара вимощена дорога з каменю.

За інформацією історико-мемуарного збірника «Чортківська округа»: Статистика громади Струсівка (Strusówka) включена у статистику села Шманьківчиків. На хуторі у 1900 році — 337 жителів, 1910 — 317, 1921 — 275, 1931 — 301; у 1921 році — 53 двори, 1931 — 56 дворів. За австрійською статистикою в громаді 1990 — 263 греко-католики, 55 римо-католиків, 4 мойсеїв, на фільварку — 15 мойсеїв. Мова в громаді: 263 українців, 59 поляків, на фільварку 15 поляків. В 1959 р. в Україні нараховувалося близько 7 тис. хуторів. У 1960–1970-ті рр. в Україні, як і всьому СРСР, проводилась політика ліквідації «неперспективних» сіл, передусім хуторів, які нібито гальмували процес укрупнення сільських поселень. Ці поселення були приєднані до ближніх сіл і зняті з обліку, в багатьох з них були ліквідовані заклади соціальної сфери (фельдшерсько-акушерські пункти, початкові школи, клуби), вони поступово занепадали й втрачали своїх мешканців. (за інф. Вікіпедії)

Сьогодні на території уже як частини села Шманьківці, є лише три хрести: один, на честь скасування панщини (1848), другий на пам’ять загиблим від епідемії тифу (1882), а третій на могилі невідомого солдата, який загинув у бою під с. Залісся. Старожили села стверджують, що село Шманьківці та Струсівку розділяє струмок Самець… Але чи так, це чи не так знає лише земля…

Максим ОГОРОДНИК,

c. Шманьківці,

фото автора