Суспільна будова/Потреби людини

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Що людину рухає в житті — це передовсім її потреби. Кожний людський осібняк має вроджені потреби, які мусить заспокоїти, щоб жити. Ці потреби, як важні спонуки, женуть людину до праці, діяльносте, взаємин з иншими людьми, і так твориться суспільне, гуртове задоволення потреб. Суспільство, яко співжиття людей, є неминуче і необхідне.

Ріжні учені досліджували, які є головні потреби людини і по-ріжному їх ділили. Над тим працювали англійські учені (напр. Мак Дауґол), американські (Роос, Л. Уорд, Джеме), італійські (Парето), бельгійські (Де Ґреф), російські (Лавров, Тахтарев, Сорокін) і українські (Щербина, Дністрянський), а всеж до однієї думки не дійшли. Але з того всього можна виснувати, що головні людські потреби є такі:

1. потреба розмноження людей (поголівна потреба, материнство-батьківство),

2. потреба живлення, задоволення голоду, спраги і инші природні потреби — дихання, спорожнювання то-що,

3. потреба пізнання,

4. потреба захисту осібняка від ріжних небезпек (природніх і суспільних),

5. потреба гуртового, суспільного захисту людського роду,

6. потреба діяльносте,

7. потреба розваги,

8. потреба спочинку.

Безліч практичних потреб людини, про які ми турбуємося що-дня, можна звести до тих головних вроджених потреб. І ці головні вроджені потреби є постійними, вічними рушійними силами, що живуть внутрі людини, як властивости її тіла. Ці потреби є головні чинники людської поведінки. Яка з їх важніша або найголовніша? Очевидно, що кожна, бо не задовольниш потреби розмноження, то й людства не буде і суспільство пропаде; те саме станеться, коли не задовольниш потреби живлення; далі, не можна собі уявити людей, коли б вони не могли заспокоїти потреби пізнання, або коли б осібняк не захищав своє істнування від небезпек або коли б

люде не збивалися в гурти і разом не захищалися або не працювали, або коли б не мали жадних розваг чи не спочивали.

Задоволення всіх потреб разом забезпечує наше істнування, наше життя, а коли якась потреба занедбана, то людина гине. Де-які учені кажуть, що всі потреби можна звести до однієї — до живлення, а вона задовольняється через господарство, Ось через те ці вчені думають, що господарство є найперша і найголовніша сила і що вона рухає всім суспільством. Такий погляд поширюють комуністи і соціял-демократи (їх разом називають марксистами тому, що вони йдуть за думкоѣ одного ученого, Карла Маркса).

Але, як ви бачите і зважуєте, то виходить, що всі потреби не зведеш до одного живлення (до господарства).

Хіба любов те саме, що голод і спрага? Або потреба пізнання, або розваги, або спочинку, або самозахисту чи гуртового захисту? Ні, кожна ця потреба діє окремо, як непереможна сила, через те одна людина (осібняк або індівід) лупиться в ріжні товариства, в ріжні спілки залежно від того, яку потребу люде задовольняють через ту чи иншу спілку.

Через ріжні вроджені потреби повстають ріжні спілки людські. Ми це далі побачимо виразно. Людина, вставші в-ранпі і аж поки ляже спати, перебуває в ріжних спілках: то в родині, то в школі, то в церкві, то в кооперативі, то на зборах партії, то на фабриці, в бюро, в полі, то на засіданні професійної спілки, то на забаві, на зборах наукового товариства і т. д. і т. д.

І кожна потреба буває иноді дужча за життя; чи мало осібняків себе вбиває або инших через незаспокоєну потребу розмноження (»любов«, »кохання«)? Чи мало людей те саме роблять через незасгюкоєний голод? Чи мало вмирає тих, що хочуть заспокоїти потребу пізнання (»мученики науки« і ин. — хіба голод жене багатьох людей літати тепер через океан на літаках? Якраз це роблять люде не через »економично-господарські« інтереси, бо ці люде не голодні, а ситі). Хіба потреба спочинку є »господарська« або потреба людям ходити молитись богові чи Марксові, чи Шевченкові?

Всі балачки про одну головну потребу і про одну головну суспільну силу, яка ніби то одна-єдина вертить весь суспільний механізм, є не наукові. їх наука збила. Це ми далі побачимо ще виразніше.