Суспільна будова/Суспільні агрегати

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суспільна будова (1936
М. Шаповал, SDr
VII. Суспільні агрегати
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
VII. Суспільні агрегати
(вищі складні сполучення).

1. Коли ми розглядали окремо скупини і верстви, то приходила проста думка, що і скупини і верстви

можуть одночасово діяти поруч себе, звязані в якісь вищі цілости. Візьмімо приклади; що таке фабрика? Університет (вища школа)? Земельний обшар чи фільварок? »Населення« пароплаву? Військо? а село? містечко, місто? Край? Суспільство?

Це все накопичення звязаних між собою скупин і верств, або складні суспільні агрегати, що обіймають собою всю складність суспільного гуртування і скупчування людей. Вивчення агрегатів є далеко тяжче, ніж вивчення скупин і верстов, бо як захочеш вивчити населення, напр., фабрики, то зустрінеш тут майже всі скупини і верстви, які ми попереду згадували. Тут є ріжні скупини: расові, поголівні, вікові, родинні, мовні, державні, професійні, ріжномаєтні, ріжноправні, земляцтва, релігії, партії і тд. Причім, не лише скупини і верстви, але й соціяльні шари — керуючий, керуюче-підлеглий, підлеглий з ріжнимиїх підрозділами (прошарками). Чи поглянемо на поземий (горизонтальний) поділ населення на скупини, чи на простопадний (вертикальний) поділ на шари — скрізь побачимо складну картину гуртування людей і повсякчасного перегуртування; одиниці людські ніби переливаються з одного скупчення в друге, а скупини і верстви то звязуються, то розвязуються, то збиваються щільніще, то ніби розлазяться, розпускаються. Так само відбуваються зміни і в шарах: осібняки то йдуть вгору, то спускаються вниз, з шару в шар.

Про це ми будемо розповідати в окремій праці про суспільне життя чи суспільний рух, а тепер все приглядаємося лише до суспільного устрою.

2. Всі суспільні агрегати поміщаються в двох типах вищих агрегатів: село і місто.

Село і місто є передовсім земляцтва або територіяльні скупини, одмежовані одно від одного певними просторами. Але це не такі собі прості скупини, а сполучення, і скупин і верств у взаємному звязку, який ми називаємо соціяльним (чи суспільним) агрегатом. Що-б пізнати якесь село або місто, то треба дослідити, які в нім є скупини і які верстви і навіть які є низчі агрегати.

Село здається в порівнанні з містом за простий, не складний агрегат, в якому діє переважно одна мовна і одна релігійна скупина, одначе пильний аналіз вказує значну складність сельського життя: в селі діють тепер ріжні мовні, релігійні, партійні, земляцькі, професійні і тд, скупини і верстви. Місто, починаючи від малого містечка аж до державної столиці, є надзвичайно складний агрегат, в якому міститься вся ріжноманітність суспільного гуртування і розшарування людей. Місто різко одріжняється тим, що воно є скупченням людей, відірваних від прямого відношення до природи і залежних в своєму істнуванні не від природи, а від инших людей, головно від села.

Між селом і містом відбувається поділ праці: село веде всі так звані »сельсько-господарські« заняття (хліборобство, скотарство і тд.), постачає містові харч, сировину і де-які матеріяли, а також живу робочу силу, що потрібна для міста.

Натомість місто виконує: всю публичну адміністрацію (державну, мійську, військову, церковну), організує і веде: промисел, торгівлю, фінанси, комунікацію і транспорт, науку і мистецтво.

Суспільний агрегат — село приріс до землі, а місто — відірвалося від землі і веде найвищу працю — організує культуру і поступ. Місто керує селом політично, економичнод культурно, власне панує над ним. Тому сучасне суспільне життя наповнене противенством села і міста. Вивчення відносин між селом і містом має велику вагу взагалі, особливо для українців, бо якраз зміст поневолення українського полягає у відносинах села і міста.

Між суспільними агрегатами є найцікавіші: громади, а то власне село, місто і держава.

Село є споконвічною організацією суспільного співжиття людей. Село організоване, як громада, що володіє територією і забезпечує своїх членів «місцем під сонцем«. Місто так само є громадою, володіє територією і організує задоволення потреб своїх членів. Над сельською і мійською громадою стоїть верховна громада — держава, що володіє територією і організує співжиття всіх жителів у межах державної території.

Круг обов'язків сельської, мійської і державної громад ріжний: найменший обсяг діяльности має село, безмірно більший — у міста, і найбільший — у держави. Між селом і містом істнує соціяльний звязок, який утримується і охороняється державою. Як розуміти цей соціяльний звязок? Він полягає втім, що село мусить мати відносини до міста, а місто мусить мати відносини з селом, Місто одержує від села харчі і сировину для обробки, а село має від міста всі необхідні йому предмети промислу і культури, а також науку. Між селом і 3містом є поділ праці: село виробляє необхідні річи для міста, а місто — для села. Ось з цього виникають неминучі відносини, які і звуться с оці я ль ними.

Тому що у відносинах стоїть багато сел і міст, то між ними виникають такі відносини, яких не полагодить жадне окреме село ані окреме місто. З того виникає потреба, щоб хтось полагоджував ці відносини. Якраз держава і полагоджу є їх, звязуючи примусово все населення певної країни у верховну громаду. Держава організується на зразок мінської громади. Колись були за старовини такі собі міста-держави. Були вони й за середніх часів, є й тепер (місто Гданськ є держава). Коли тепер у звязку між собою стоять багато людей (хоч би взяти мовну скупину), що живуть в багатьох селах і богатьох містах то державна організація твориться ніби по-над ними і сковує їх в одну цілість — суспільство.

3. Суспільства.

Таким чином, ми бачимо, що суспільство є ніщо инше, як об’єднання гуртів, скупин. верств і агрегатів (в тім числі і громад) в одну взагаочинну цілість. Одначе була-б то велика хиба думати, що суспільство і держава ніби те саме. Держава є громадою, як місто і село: держава є вища громада, а село низча. Що-між ними є велика ріжниця в числі і я кости функцій (обовязків) і прав, але в засаді держава має подібні прикмети як у міста, а навіть і села.

Одначе діяльність і звязок людей переходить через державні кордони так само, як діяльність селян (певного села) і діяльність міщан (певного міста) переходить за межі своїх громад. Мовна скупина і релігійна звичайно не вкладаються в рямці держави. Ось українці живуть в 4-х державах, а в кожній з їх є українці і православні, і уніяти, і протестанти і ще иншої віри і безвірники.

Хіба між українцями нема звязку через кордони держав? Є. Так і всі народи. Звязок або взаїмочинвість між людьми установлений по всьому світі, отже суспільство є тепер світове, а суспільства державні, краєві, мійські, сельські — це є лише штучний поділ, щоб ми могли точніше уявляти собі те місце суспільної взаїмочинности, про яке говоримо з кимсь. З другого боку суспільства одріжняємо якраз на основі мови: увесь людський світ розбитий на такі частини, які позвязувані кожна окремою мовою, В межах окремого мовного звязку діє окреме суспільство, що звязане свідомістю, однаковим розумінням значіння слів. У нас є ще слово «громадянством яким означується та сама думка, що й «суспільством Але це помилка.

Громадянином ми мусимо називати лише члена громади — чи сєльської, чи мійської, чи державної, де вони записані, де виконують свої права і обовязки. Ось, напр. емігрант живе в Чехословаччині, але він не є громадянином ані в селі, ані в місті, ані в цій державі, одначе він є членом тутешнього суспільства, бо живе в нім, діє, входить у відносини і тд.

Суспільство — це є найвище поняття про взаїмочинність між людьми. Кожна людина є членом суспільства (спільником, соціусом), входячи тимчасом у инші гурти, скупини, верстви, аґреґати (і громади), які тій людині потрібні. В одні входить, а в другі не входить, або переходить з одних в другі. Може переходити з громади в громаду, з держави в державу, з партії в партію і тд., але завжде перебуває в суспільстві, цеб-то у звязку взаїмочинности між людьми.

Неправильно у нас називають студентську спілку «громадою«, або український мовний гурт десь в чужих селищах (містах і ин.) »громадою«. Яка це громада? Хіба вона організована на зразок громади, хіба вона виконує такі функції, як громада, хіба українці входять в неї лише народившись? Ні, цього нема. Отож, через повну несвідомість люде називають одними словами те що має свою окрему назву.


Все, що ми вище сказали, зберім до купи і добре затямимо засадничі думки про суспільство:

1. Суспільством називаємо в звичайній мові все населення якоїсь країни, чи міста, чи села, чи держави, але науково суспільством є сполучення людей, звязаних взаїмочинністю.

2. Найменше суспільство — це двоє взаїмочинних людей, а найбільше суспільство — це людськість всієї землі.

3. Суспільство поділяється на: породи, гурти і спілки. Породи витворюються природою (помимо волі людей), гурти витворюються — напівсвідомо людьми, але гурти є неорганізовані скупини, нарешті — спілки витворюються свідомо людьми, спілки є організовані і поділяються на демократичні скупини і примусові колективи. Ці скупини мають ріжні назви — просто спілки, товариства, брацтва і тд.

4. Скупини бувають прості (одна лінія звязку) і складні (дві і більше ліній звязку).

5. Складні скупини називаються верствами і поділяються на двох-, трьох-, чотирьох-складні і тд., а з їх типовими для нашого часу і найважнішими є нації і суспільні класи.

6. Зі сполучення у взаїмодії простих скупин і верств витворюються аґреґати, які ми поділюємо на низчі (фабрика, школа, військо і тп.) і вищі — громади (село, місто, держава).

7. Сполучення гуртів, скупин, верств і агрегатів в одну взаїмочинну цілість, називається суспільством.

8. Суспільство світове поділяється на суспільства національні, цеб-то на суспільства, звязані однією мовою.

В простороні суспільства ще діляться на державні, краєві, мійські, сельські.

9. Від слова суспільство треба одріжняти слово »громадянство«, яке означає собою лише членів громад (сельської, мінської, державної). Еміграція напр, не має жадного права громадянства ні в одній громаді, але все-ж є частиною того суспільства, в якому живе, 10. Від поземого (горизонтального) розподілу людей треба одріжняти простопадний чи сторчовий (вертикальний), який нам представляється, як шари.

11. Людське суспільство одріжняється від суспільств тваринних і рослинних тим, що воно складається не лише з пород (як рослинне), не лише з пород і гуртів (як тваринне), але і з пород, і з гуртів і ще спілок, витворенних метоставно і свідомо, які творять людську культуру. Породи і гурти культури не творять, а лише спілки. Чим менше де спілок, тим люде некультурніші.

Дикунські суспільства ледві вище стоять над тваринними, безпосередно їх продовжують.

12. Ріжниця потреб і ріжниця властивостей осібняків (поліморфизм) є основою суспільного зріжничкування, яке виявляється в складній будові людського суспільства:

сукупність всіх ріжниць в суспільній будові називається соціяльною (чи суспільною) структурою.

Наука про соціяльну структуру є предметом першоі частини соціологи, яку инші учені називають соціяльною статикою або соціяльною аналітикою.


Все, що ми сказали про будову суспільства, треба обов’язково знати, щоб зрозуміти далі, як живе суспільство, які сили і причини рухають людьми і які наслідки з тієї спільної діяльности виникають. Одначе ми де-що важне обминули при розгляді суспільної будови. Щоб читач міг заглянути глибше в нутро суспільства, то ми розглянемо докладніше громади: село, місто і державу та їх взаїмовідносини. Це нам треба зробити тому, щоб пізніше ми зрозуміли устрій того суспільства, яке живе на українських землях, і зокрема — могли зрозуміти становище українського народу. Вивчення відносин між громадами на Україні (село, місто і держава) розкриє нам таємницю: через що український народ в неволі і як він і коли зможе визволитись.

Громадознавство є наука про село, місто і державу, отже про три складних агрегати, а соціологія є ширша наука, що говорить і про громади і про всі шши суспільні явища, про чинники суспільного руху і про його витвори.