Східний світ/1927/1/Сходознавство в СРСР

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Акад. В. В. БАРТОЛЬД.


„СХОДОЗНАВСТВО В СРСР“.
(Доповідь на засіданні Одеської філії ВУНАС).

Доповідач змалював в загальних рисах розвиток сходознавчих студій в дореволюційній Росії. Мови східніх народів, перш за все, мусульманських, зробилися об'ектом університетського вивчання вже з початку XIX ст., але тільки в Казані (за часів Казамбека) та в Петербурзі зформувалися дійсні осередки сходознавства. В Петербурзі були сконцентровані відповідні наукові фонди (збірки рукописів в Академії Наук, славозвіснім Азіятськім Музеї, в Публічній Бібліотеці та в бібліотеці Університету). Наукові сили групувалися коло Східнього Факультету Археологічного Товариства, що видавало „Записки Восточного Отделения“. В Москві функціонував т. зв. Лазаревський Інститут Східніх Мов, існувала також Східня комісія при Московськім Археологічнім Товаристві, але діяльність цих інституцій не дала таких позитивних наслідків для науки сходознавства, як діяльність петербурзького наукового колектива; взагалі, наукові сили в б. Росії в галузі сходознавства були досить обмежені що до кількости робітників. Владивостоцький Інститут мав дуже вузький практичний характер, місцеві наукові осередки працювали, спираючися, головне, на Академію Наук (напр. Тифліс).

В післяреволюційну добу спостерігається процес зросту сходознавчої діяльности Академії та концентрації навкруги неї наукових сил. Східній відділ Археологічного Товариства перетворився в „Коллегию Востоковедов“ при Азіятськім Музеї Академії. Національні східні республіки постійно звертаються до Академії в питаннях налагодження наукової діяльности на місцях. Східній факультет при Ленінградськім Університеті об'єднано з факультетом мовознавства та матеріяльної культури; існує окремий Інститут Живих Східніх Мов, останній, як і Інститут Сходознавства, підготовлює робітників освіти (бібліотекарів, музеознавців, кваліфікованих викладачів та інш.), але він, на думку акад. Бартольда, не мав змоги провадити працю по підготовці нових кадрів наукових робітників широкого синтезу та певного наукового досліду. Зараз, за браком відповідної інституції, молоді наукові робітники мають можливість систематично провадити свою роботу, користуючись тільки приватною допомогою окремих робітників старшої генерації.

По східніх республіках притягають увагу шкільні сходознавчі установи в Казані, Ташкенті, Баку. В першім місті функціонує зараз Східній Педагогічний Інститут, що забезпечує країну тільки педагогічним персоналом — питання про підготовку наукових робітників, як далі з'ясується, ставиться зараз в тюркських республіках в звязок з утворенням Тюркологічного Інституту, що намічається в Баку. Взагалі, в Баку найбільш гостро відчувається т. зв. „тюркізація“, — тенденція яко змога в найближчому часі перейти на тюркську мову викладання. В Університеті Баку сходознавчі дисципліни в цілому не забезпечені досить науковими силами; уряд АСРР закликає, до Бакінського Університету зараз представників західньо-европейської науки (проф. Месароша та інших). На думку акад. Бартольда, є мало підстав для утворення Тюркологічного Інституту в бідному фондами та науковими силами Баку, або іншім великім тюркськім місті; краще було б використати величезні наукові багатства Ленінграду, де праця молодих наукових робітників провадилася б в найбільш сприяючих умовах.

Становище 1-го Середньо-Азіятського Університету в Ташкенті досить відрізняється від становища Бакінського та Казанського Університетів — він обслуговує цілу низку окремих тюркських національних республік і має можливість в своїй праці опертися на інституції, що провадять сходознавчу роботу протягом довгого періоду, та сконцентрували чималий запас матеріялів (Музей, Центральна Бібліотека, Середньо-Азіятський Комітет). Окремі республіки Середньої Азії не мають ніякої можливости утворити свої наукові міцні осередки — через те за Ташкентом на довгий час залишається значіння центра наукової праці в Туркестані.

Цікавий момент в житті тюркських народів СРСР, як наприклад азербайджанців, це є емансипація від впливу турецької науки, тенденція захопити перше місце в культурнім русі та відродженні в свої руки. Стамбул, безумовно, залишиться й далі місцем консервації великих цінностів тюркологічної науки (його збірки рукописів) і через те буде матиме в очах всіх тюркських учених велике значіння, але тюркські народи в своїм науковім будівництві йдуть своїм шляхом, не переоцінюючи значіння турецької науки і не роблячи з неї якогось непохитного авторитету.




Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1930 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.