таця

таця

Та́ця, ці, ж. 1) Подносъ. К. МБ. XI. 147. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті і кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці. К. ЧР. 38. 2) Ди́ка та́ця. Раст. Senecio umbrosus W. et Kit. Шейк. Ум. Та́цька, та́цечка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924