Твори (Франко, 1924–1929)/29-1/Матвія гл. XXI

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Твори в 30 томах
Том XXIX. Книга 1
(1929

Іван Франко
Із оповідань (Мультатулі)
Матвія гл. XXI
Видання: Харків – Київ: «Рух», «Книгоспілка», 1929.
Матвія гл. XXI
 

Ось вам той новий варіянт одної глави Матвієвого євангелія, свіжо віднайдений у папірусах. Раджу вам порівняти його зі старим текстом і поміркувати, котрий кращий.

10. Тоді мовили ученики до нього: „Коли так стоять діла між мужчиною і жінкою, то не добре їм дружитися“.

11. А він мовив до них: „Амінь, говорю вам, добре є для мужчини одружитися, щоб його душа була цілою і щоб він стався чоловіком“.

12. І для жінки добре одружитися, щоб її душа зробилася повною і щоб вона була чоловіком.

13. Бо господь не спочив, сотворивши мужчину. І не сотворив жінку саму без мужчини. Але сотворив мужчину й жінку, щоб чоловік був повний.

14. Коли в кого є права рука, а нема лівої, то він не повний. А хто має ліву руку, а не має правої, той також не повний. Бо чоловікові дана права рука й ліва рука, щоб був повний.

15. І нехай права рука не каже: „Чого хочеш, лівице, я властива рука“! Ані нехай ліва рука не каже до правої: „Чого тобі, я властива рука“! Бо тільки разом вони повні. Так само мужчина й жінка.

16. Права рука защіпає пояс, що є потрібний. А ліва несе збан із водою, що також є на потребу. Хто згубить пояс і заховані в ньому гроші, той не може жити. І хто не несе з собою збана з водою, згине від спраги. Так само мужчина й жінка.

17. Ви чули, як було сказано: „Будуть двоє во плоть єдину“. Чи ж розпусники й чужоложники не чинять так само? Де ж тут ваше подружжя?

18. Ви чули, як було сказано: „Плоть із моєї плоті, кість із моєї кости…“ Чи ж і звірі польові не чинять так само? Де ж-тут ваше подружжя?

19. І як бог ваш — бог правди, так правду кажу вам, ти, мужчино, і ти, жінко: дружіться по-правді, щоб не плодили брехню.

20. І як бог ваш — бог духа, так правду кажу вам ти, мужчино, і ти, жінко: дружіться духом, щоб щенята польових звірів не казали до вашого плоду: „Ми рівня з вами“.

21. І як бог ваш — бог любови, так правду кажу вам, ти, мужчино, і ти, жінко: дружіться по любові, щоб плодили дітей початих у любові.

22. Ти, мужчино, не зашнуровуй у храмі своїх уст на подобу рабинів, немов би ти смакував солодке вино, і не говори до своєї жінки, немов би в тебе була гірчиця на язиці.

23. Хто премудро говорить у храмі й по дурному промовляє до своєї жінки, цей злодій.

24. Хто кликав тебе до храму? Ти прийшов некликаний. Але своїй жінці ти присяг любов. І для того вона завірила тобі і притулила тебе до свойого лона.

25. А ти, жінко, не зневажай свойого мужа, мовлячи до нього: „Пане!“ Бо понижуючи себе, ти понижуєш його, бо він одно з тобою. Підійми, що можеш із його стежки, щоб він не пошпотався.

26. Та я говорю тобі це не як коли б ти була невільниця, але щоб ти сама не впала там, де він пошпотався, бо ви обоє одно.

27. Жінка одвічальна перед мужем, а муж перед жінкою, бо вони обоє одно.

28. Хто своїй жінці дасть пшениці, щоб спекла паляницю, їсть цю паляницю. Жінка не обов'язана дякувати йому. Чи ж брат не робить так само? Де ж ваше подружжя?

29. Жінка, що пече паляницю, щоб нагодувати чоловіка, їсть і сама цю паляницю. Муж не обов'язаний дякувати її. Чи ж сестра не чинить так само? Де ж ваше подружжя?

30. Але, коли хто бачить зірку, нехай скаже своїй коханій: „Глянь на зірку й радуйся зі мною!“ І жінка, якій трапилася радість, нехай поділить її з мужем. Це його власність і вона не стратить нічого через поділ. І коли чоловіка давить журба, нехай поділить її зі своєю жінкою, щоб вона не питала: „Хіба я нижче твойого чуття?“

31. Коли вона сумна, нехай і він сумує, щоб вона не боялася бути нижчою від його смутку й не лякалася брати участь у кожній радості.

32. І коли муж почує, що Саддукеї навернулися на віру в воскресення, нехай скаже це своїй жінці, щоб не заснула під куделею.

33. А коли жінці в її куделі урветься нитка, нехай скаже це свойому чоловікові, щоб він не думав, що через свою книжню премудрість він щось більше, ніж вона.

34. Чи ж не увільнила Юдита своєю відвагою ввесь нарід Ізраїля? Було тоді чимало мужів у Ієрусалимі і сиділи дома, а вона пішла під шатро воєводи.

35. І чи Дебора не судила ізраїльський нарід і чи не було порядку тоді, як вона судила?

36. І коли муж побачить щирого фарисея, нехай скаже це своїй жінці, щоб і вона радувалася з ним, коли здужає няти віри цьому.

37. І коли книжники обплутають його скрутними питаннями, нехай він послухає своєї жінки, що вона скаже. Може вона, прядучи, надумала відповідь, заким іще чула питання.

38. І мовили ученики: „Господи, як же це? Жінкам заборонено досліджувати письмо святе, то як же їй розчовпувати скрутні питання?“

39. І мовив він: „Із письма вчимося задавати скрутні питання, але при пряденню не одна відповідь приходить на розум“.

40. І знов запитали ученики і сказали: „Равві, була собі жінка, а її муж навчав у храмі. І він прийшов додому й мовив: „Там говорили про королівство Мелхіседекове“. А вона запитала, хто був Мелхіседек?

І він мовив: „Ми були в неволі в Єгипті“. А вона відповіла: „Я ніколи не була в Єгипті“.

І він мовив: „Питали там, чи вищий Ілія, чи Моїсей?“ А вона сказала: „Я не знаю ніякого Ілії“.

І він мовив: „У храмі тепер повно новаторів, що розрізняють у чоловіці тіло й душу“. А вона відповіла: „Це щось недовідоме для мене. Я не хочу бути розрізнена. Я пряду“.

Так ось — бачиш, равві, прядучи, вона так і не знала нічого ані про Мелхіседека, ані про свою душу. Господи, як же це?

41. Але він відійшов недалечко й побачив ріллю: ґрунт її був добрий, але на ній не хвилювалося жито, хоч була пора жнив.

42. І він узяв палицю й застукав до дверей чоловіка, що його була рілля. І чоловік обізвався: „Чого стукаєш до моїх дверей?“

43. І він мовив: „Виходь і жни! Чи ж колосся не налилось і не проситься під серп? Чому не збираєш із своєї ріллі?“

44. А ученики мовили: „Господи, він не сіяв“

45. І він відповів і мовив: „Амінь, амінь, говорю вам: хто не сіяв у пору сівби, той і не жатиме в пору жнив. Мало є ріллі неплодючої, але багато рільників лінивих“.

46. І він ще раз застукав до дверей чоловіка, що не сіяв. Але ученики не розуміли його.