Тебе, моя любко єдина (Гейне/Леся Українка)

← На небі нерухомо

Тебе, моя любко єдина автор: Генріх Гейне (1797—1856)

Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Auf Flügeln des Gesanges Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Ліричні співанки», зб. «Книга пісень». Створення: 1822—1823, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 133 – 147.  

IX.

Тебе, моя любко єдина,
На крилах пісень понесу
Над Ганг, – там розкішна країна,
Там знаю долину-красу.

В саду там при місячнім світлі
Чудовії рожі цвітуть;
Там лотосу квітки розквітли,
Сестрицю свою вони ждуть.

Сміються фіалочки гожі,
Глядять в небеса на зірки,
І тихо шепочуться рожі,
Запашнії кажуть казки.

Біжать, доступаючи злегка,
Газелі стрункі, сторожкі;
Шумлять і лунають здалека
Ті хвилі святої ріки.

Там сядемо, любко, з тобою
Де пальми красують ставні.
Нап’ємось кохання й спокою,
Присняться нам сни чарівні.

---

Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info Шаблон:Interwiki-Info