Тисяча й одна ніч (1905)/Історія другого шейха з обома псами
| ◀ Історія першого шейха з ґазелею | Тисяча й одна ніч Історія другого шейха з обома псами |
Історія третього шейха з мулом ▶ |
|
„Знай, о пане королїв джанів, отсї два пси, се мої брати, а я сам третїй. Коли вмер мій батько, лишив нам три тисячі динарів[1]. Я за свою спадкову часть отворив склеп, купував і продавав, а мої брати вибрали ся з караванами в дорогу і не було їх цїлий рік, а коли повернули, не мали вже нїчого. Тодї я сказав до них: „Мої брати, чи я не радив вам не йти в дорогу? Вони плакали і говорили: „Ах брате, Бог Могучий і Великий спустив се на нас; такі слова тепер без пожитку, бо ми нїчого не маємо“. Я взяв їх до склепу, пішов із ними до купелї, дав їм дорогу одїж і їв із ними. По їдї кажу до них: „Мої брати, я обрахую річний дохід свого склепу і заробок із виїмком основного капіталу подїлю між нас“. При обрахунку показало ся зиску три тисячі динарів. Я подякував Богу, Могучому і Великому, і врадуваний подїлив зиск між нас на три рівні части. Якийсь час були ми разом, аж моїм братам знов захотїло ся подорожувати і вони хотїли також мене до того намовити. Одначе я відказав ся, говорячи: „Що-ж ви заробили на своїй подорожі, щоб я міг рахувати на зиск?“ І хоч вони не переставали мене намовляти, я все відказував ся і ми цїлих шість років купували і продавали в наших склепах, аж наконець я послухав іх і сказав: „Мої брати, обрахуймо наш маєток“. Ми вчинили се і коли показало ся, що маємо шість тисячів динарів, я сказав: „Половину з того закопаємо, щоб нам вийшло на пожиток, коли-б нам що злого трапило ся; тодї кождий з нас зможе взяти тисячу динарів і далї торгувати“. „Твоя рада знаменита“, сказали вони. Я подїлив гроші на дві части, три тисячі динарів закопав, а з других трьох тисяч дав кождому тисячу. Відтак накупили ми товарів, наймили корабель і наладували наші річи. По цїломісячній їздї доплили ми до одного міста, в якім продали товари із зиском десятьох динарів на однім. Коли ми опісля хотїли від'їхати, знайшли на морськім березї дївчину, одїту в лахи, яка поцїлувала мене в руку і сказала: „Ах, мій пане, ти певне добрий та учинний, я тобі за се відплачу“. Я відповів. „Так, я добрий та учинний, хоч ти менї за се й не відплатиш“. А вона сказала: „Ах, мій пане, ожени ся зі мною і візьми мене до свого краю, я дарую себе тобі. Зроби менї ту доброту й ласку, бо я належу до таких, що з ними треба добре й ласкаво обходити ся, а вони вміють за се відплачувати ся. Нехай мій стан не вводить тебе в блуд“.
Коли я вчув її просьбу, для справи яку порішив Бог, Могучий і Великий, моє серце змилосердило ся над нею і я взяв її до себе, одїв, зробив їй на кораблі гарну постїль і обходив ся з нею приязно і з пошаною. А по дорозї обняла мене така любов до неї, що я не міг анї в день, анї в ночи розлучити ся з нею і через неї спустив зовсїм із очий своїх братів і вони стали менї завидувати мого маєтку і богацтва моїх товарів. Їх очи були жадні мого добра і вони намовили ся мене вбити і моє добро взяти, кажучи: „Забємо нашого брата, аби все добро стало наше“. А сатана так гарно поміг їм у їх намірах, що вони, коли я спав коло своєї жінки схопили мене разом із нею і кинули в море.
Але коли моя жінка збудила ся, потрясла ся й перемінила ся в іфріту і вратувала мене тай занесла на остров. Відтак на короткий час зникла, а над раном вернула й каже: „Я твоя жінка, підняла тебе і за дозволом Бога Великого вратувала від смерти. Бо знай, що я джіннїя. Коли я тебе побачила, полюбило тебе моє серце з волї Бога, бо я також вірю в Бога й його посла, — нехай Бог благословить його і дає йому все добре. І так прийшла я до тебе в такім станї, в якім ти мене побачив, і ти взяв мене за жінку. Глянь! тепер я вратувала тебе перед утопленєм. А на твоїх братів я загнївана і мушу їх повбивати“.
Вчувши її оповіданє, я здивував ся і дякував їй за те, що вона для мене зробила. „Але що до моїх братів“, сказав я, „то їх смерть не пожадана“. Відтак оповів я Їй усе, що з ними трапило ся, від початку до кінця, а вона, вчувши мою історію, каже: „Ще тепер, тої ночи полечу до них і затоплю їх корабель“. Я заклинав її: „На Бога, не чини сего, адже говорить приповідка: „Чини добро тому, що тобі зле чинить, злочинець має досить свого вчинку. Вони-ж усе таки мої брати“. Одначе вона відповіла: „Нї, вони мусять умерти“.
Коли я так старав са змягчити її серце, вона узяла мене знов, полетїла геть зі мною і положила мене на дах мого дому. Я отворив двері, вийняв із землі ті три тисячі динарів, що був їх заховав, і привитавши ся з людьми, отворив знов свій склеп і накупив товарів. Прийшовши вечером до свого дому, побачив я там на припонї отсих обох псів. Коли вони мене побачили, встали, підійшли з плачем і повисли на минї. Я нїчого не був би знав, коли-б моя жінка не була сказала, що се мої брати. Коли я її запитав: „Хто їм се зробив?“ вона відповіла: „Я післала до моєї сестри і вона се зробила; аж по десяти лїтах мають бути знов визволені“.
Йдучи до неї, аби їх визволила, бо вже десять лїт перебули в тім станї, переходив я сюди і побачивши того молодого чоловіка та вчувши його пригоду, порішив не відходити, поки не побачу, що буде далї між вами обома. Се моя історія“.
На се сказав джінні: „Се дивна історія і я дарую тобі за неї третю часть крови, яка припала менї за його вину“.
Тепер приступив третїй шейх із мулом і сказав до джінні: „Я тобі розповім також історію, яка ще дивнїйша від історії тих обох, подаруй мені за те решту його крови й його вини“. Джінні відповів: „Добре“. А шейх зачав оповідати:
——————
- ↑ Один динар виносив коло 12 корон і був звичайною монетою. Він складав ся із 20–25 діртемів.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|