Тисяча й одна ніч (1905)/Історія короля Юнана й гакіма Руяна
| ◀ Рибак і іфріт | Тисяча й одна ніч Історія короля Юнана й гакіма Руяна |
Король Зіндбад і його сокіл ▶ |
|
„Знай, іфріте, в давнім часї і в давно минулих днях жив раз у містї Персів у краю Руман[1] король іменем Юнан, що був богатий і хоробрий і мав воєнну силу прибічні ґвардії всякого рода. Одначе мав він висипку і нїхто з лїкарів та вчених мимо всїх медицин, порошків та мастий не міг його вилїчити з неї. Раз прибув до міста короля Юпана також один великий, старий гакім, гакім Руян, що читав книги старинних Греків, Персів, Новогреків, Арабів і Сирійцїв, студіював медицину й астрольоґію і знав не лише основи тих наук, але також правила корисного і шкідливого уживаня їх; крім того знав також корисні і шкідливі прикмети ростин, як сухого зїля, так і сьвіжої трави, і студіював фільософію так що опанував зовсїм не тільки медичні, але і всї иньші науки.
Коли той гакім перебув кілька днїв у містї і вчув про висипку короля, якою його навістив Бог, а також довідав ся, що лїкарі й учені не могли його вилїчити, перевів ніч над роботою; коли-ж настав ранок і розніс своє сьвітло, а сонце привитало прикрасу добра[2], убрав свою найлїпшу одїж і пішов до короля Юнана. Допущений на авдієнцію, поцілував перед ним землю і в як найлїпше уложеній мові просив для нього постійної могучости й вічного щастя. Опісля дав знати, хто він, і сказав: „О королю, до моїх вух дійшла звістка про муку твого тїла і що нїхто з богатьох лїкарів не знайшов способу, аби її усунути. Але я вилїчу тебе, королю, не даючи тобі заживати нїякої медицини, анї не натираючи тебе мастями“. Коли король Юнан почув ті слова, сказав здивований: „Як се зробиш? Але, на Бога, коли уздоровиш мене, зроблю тебе богатим аж до твоїх дїтий і їх дїтий, обдарую тебе і сповню кожде твоє бажанє, а також будеш моїм товаришем при столї і приятелем“. І дав йому почесну одїж[3] тай иньші дарунки і запитав його: „Справдї вилїчиш мене з тої недуги без медицини і без мастий?“ Він відповів: „Так, вилїчу тебе, не справляючи твому тїлу нїяких неприємностий“. Тодї король попав у подив понад свої сили й запитав: „Гакіме, те, що ти сказав, в який час і годину воно станеть ся? Спіши ся, мій сину?“ Він відповів: „Чую і слухаю“. І опустив короля й наймив собі дім і перенїс туди свої книжки, лїки та пахощі. Відтак продестилював їх і зробив із них палицю з порожною ручкою, у яку вляв екстракт, а до того доробив зручно мяч. Коли був із тим усїм готовий, пішов другого дня знов до короля, поцїлував перед ним землю і казав йому їхати на площу перегонів тай там бавити ся в мяча. Коли-ж король із емірами, дворянами, везирами і знатними мужами держави з'явив ся на площі перегонів, приступив до нього гакім Руян і дав йому палицю, кажучи: „Візьми отсю налицю і держи її так, як я тобі тепер показую, йди на площу перегонів і підбивай нею мяча, як тільки можеш сильно, аж твоя рука і все твоє тїло вкриють ся потом; тодї лїк із твоєї руки перейде в цїле тїло. А коли скінчиш гру в мяча й почуєш у собі лїк, вертай до замку, йди до купелї, обмий ся і йди спати; будеш здоровий. Супокій з тобою!“ Король Юнан узяв від гакіма палицю вхопив її міцно і сїв на свого боєвого коня. Перед ним кинули мяча і він скочив за ним, аж дігнав його і почав бити з усїх сил палицею, яку держав у руцї. Так підбивав мяча, доки його рука і все тїло не вкрили ся потом і лїкарство з ручки почало входити в нього. Побачивши се, гакім Руян казав йому вертати до замку і йти зараз до купелї.
Король Юнан завернув на місци і казав повиходити з купелі, аби сам міг купати ся, а слуги й мамелюки спішили один перед другим, аби приготовити королеви його річи, коли він тимчасом пішов до купелї і добре мив ся. Одївши ся знов, пішов до замку й поклав ся спати. А коли знов устав і оглядаючи своє тїло побачив, що вся висипка зникла і його тїло чисте як біле срібло, обняла його надмірна радість, аж груди йому розперло з утїхи.
Коли другого дня рано прийшов до дивану і сїв на державний трон і перед ним з'явили ся дворяни й вельможі держави, приступив до нього також гакім Руян, поцїлував перед ним землю і проголосив на адресу короля такі вірші:
„Промінєм яснїла штука вимови, бо тебе називали її батьком
коли-б вона захотїла коли иньшого так назвати, він не пристав би на те.
О ти, ясний блеску обличя,
що гасить пітьму найпротивнїйшої долї,
Нехай він усе сьвітить і яснїє,
щоб ми обличя часу поморщеним не бачили.
У своїй добротї ти обсипав нас добродїйствами,
як дощева хмара піскову країну;
Найбільшу часть своїх скарбів роздав ти у стремлїню до благородности,
аж осягнув свою мету часу.
Коли гакім скінчив свої вірші, король устав із свого трону, обняв його, казав йому сїсти коло себе і дав йому пишну почесну одїж. Зараз заставлено перед ними столи зі стравами і король їв і пив із ним цїлий день. А вечером подарував йому дві тисячі динарів, крім почесної одїжи й иньших дарунків, і казав йому їхати до дому на своїм боєвім кони, а сам усе ще дивував ся свому вилїченю і говорив: „Він вилїчив моє тїло з верхи, не натираючи мене мастями; на Бога, се дуже незвичайна штука! Такого чоловіка мушу обсипати подарунками і почестями і на цїле житє зробити його своїм приятелем і довіреним“.
Повний радости й веселости задля свого виздоровленя й визволеня від недуги перебув король Юнан ніч і другого дня рано, коли сїв на тронї і перед ним стояли вельможі держави і по його правім і лївім боцї сидїли еміри й везири, казав знов закликати гакіма Руяна. Коли той увійшов і поцїлував перед ним землю, король знов устав перед ним, казав йому сїсти коло себе, їв із ним і бажав йому довгого житя. Відтак обдарував його знов почесною одїжею та иньшими дорогоцїнностями, забавляв ся з ним аж до ночи і казав йому дати пять почесних одїжий і тисячу динарів, після чого гакім, повний подяки для короля, пішов до дому.
Але між везирами короля був також один везир поганий з вигляду і з чолом, що приносить нещастє, брудний, скупий заздрісний чоловік, якому заздрість злоба були вроджені. Коли той везир бачив, як король так дуже відзначував гакіма Руяна і показав йому стільки ласки, позавидував йому і старав ся його погубити, як каже пословиця: Кожда душа, се яскиня заздрости. Або також: Насильство чатує в кождій душі; сильний показує його, а слабий укриває.
Наслїдком того везир другого дня, коли король знов прийшов до дивану і сидїв у крузї своїх емірів, везирів і підкоморіїв, приступив до нього, поцїлував перед ним землю і сказав: „О королю часу, перед яким поклоняють ся всї люди, маю тобі дати велику, дуже важну раду; коли-б я укрив її перед тобою, був би бастардом; а коли менї прикажеш, то скажу тобі її.“ Король, занепокоєний словами везира, запитав: „Яка се твоя добра рада?“ Той відповів: „Славний королю! Старинні говорили: „Хто не думає про конець, тому доля злий приятель,“ а я бачу короля на злій дорозї, як він свого ворога, що настає на конець його панованя, обдаровує, обсипає ласками й почестями без границь і вчинив його своїм найблизшим повіреним, і тому я зажурений про короля. Король занепокоїв ся, змінив ся на лицї і запитав його: „Хто, думаєш, мій ворог, якому показую свою ласку?“ Везир відповів: „О королю, коли спиш, то збуди ся! Маю на думцї гакіма Руяна.“ Король відповів йому: „Адже се мій приятель і найдорожший менї зі всїх людий, бо він лїчив мене річю, яку я взяв рукою, і вилїчив мене з моєї недуги, з якою даром змагали ся лїкарі; другого такого чоловіка як він нема тепер на сьвітї анї на півночи, анї на сходї. Як можеш таке про нього казати? Я від нинї назначу йому пенсію й доходи й дам йому на місяць тисячу динарів, а хоч-би я хотїв і подїлити ся з ним державою, то й сего було-би для нього за мало. Менї здаєть ся, що ти говориш із заздрости і хочеш, аби я його казав стратити, а потім жалував сего, як жалував король Зіндбад, що вбив свого сокола. Везир запитав: „Як се було?“ Король почав оповідати:
——————
- ↑ Місто Персів у краю Руман се противорічє, бо під Руманом треба розуміти грецьку теріторію Малої Азії.
- ↑ „Прикраса добра“, се Могамед; пророк говорив: „Сонце нїколи не сходить, не привитавши мене.
- ↑ Надаванє почесної одїжи відповідає меньше більше нашим ордерам, тільки почесна одїж через те, що висаджували її дорогим камінем, досягала нераз казочної вартости.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|