Тисяча й одна ніч (1905)/Історія невірного везира і пригода принца з ґулею

◀ Заздрісник і папугай

Тисяча й одна ніч Історія невірного везира і пригода принца з ґулею

Далї історія короля Юнана ▶

Львів: З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка, 1905

Історія невірного везира і пригода принца з ґулею^[1].

Один король мав сина, що був пристрасним стрільцем, і везира, якому казав пильнувати сина на кождім кроцї. Одного разу вийшов принц як звичайно в товаристві везира свого батька на лови. Коли побачили великого дикого звіря, везир закликав до принца: „Гей-же за тим звірем!“ Принц пігнав ся за звірем, аж доки не зник із очей, а також звір зник у степу з очий принца. Коли він так стояв безрадно, не знаючи, куди обернути ся, побачив нагло на шляху заплакану дївчину. Принц запитав її: „Хто ти?“ А вона відповіла: „Я дочка індійського короля. В степу напала мене така втома, що я, не знаючи нїчого, впала з коня і тепер стою тут опущена й безрадна“. Почувши її слова, принц змилосердив ся над нею і взяв її позад себе на коня. За хвилю переїздили попри руїну і дївчина почала просити: „Мій пане, я хотїла би тут злїзти. Він позволив їй злїзти, але вона так довго там забавила ся, що се його занепокоїло і він незамітно пішов за нею. В тім нагло пізнав, що вона ґуля, бо чув, як говорила до своїх дїтий: „Дїти, приводжу вам нинї товстого хлопця“, на що вони закликали: „Ах, мамо, дай його нам, нехай його з'їмо“. Вчувши се, принц уважав себе згубленим і завернув у смертній трівозї із дрожачими членами. А коли ґуля знов вийшла і побачила, як він дрожить із боязни, запитала: „Чого боїш ся?“ Він відповів: „Маю ворога, якого бою ся“ Ґуля на се завважила: „Чи-ж ти не говорив, що ти принц?“ Він відповів: „Так“. „То чому не даш твому ворогови гроший і не вдоволиш його?“ запитала ґуля. Він відповів: „Він не вдоволить ся грішми, а хоче мого житя; я бою ся його, я невинний“. Вона сказала: „Коли ти невинний, як кажеш, то удай ся перед ним під опіку Бога, він виратує тебе від зла, яке той плянує, і від усякого зла, якого боїш ся“. Принц піднїс голову до неба і почав молити ся: „О ти, що вислухуєш пригнете ного, який тебе призиває, і відкриваєш злобу, поможи мені против мого ворога і відверни його від мене! Глянь, ти можеш усе, що хочеш“. Почувши його молитву, ґуля втїкла геть, а принц вернув до свого батька і розповів йому, що з ним зробив везир.

——————

1. Казочна демонїчна істота, що живе на самітних місцях, особливо на руїнах і кладовищах, їсть трупи і може приймати людську подобу, аби самітних подорожних дістати в свої руки.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні. Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1931 року. Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років. Автор помер у 1937 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.