Тисяча й одна ніч (1905)/Історія першого шейха з ґазелею
| ◀ Купець і іфріт | Тисяча й одна ніч Історія першого шейха з ґазелею |
Історія другого шейха з обома псами ▶ |
|
„Знай, о іфріте, отся ґазеля, се дочка брата мого батька і з мого тїла і крови. Я оженив ся з нею, коли вона була ще зовсїм молода, і жив із нею коло трицять лїт, не маючи від неї дитини. Тодї оженив ся я з невільницею і вона привела менї хлопця, що був подібний до сходячого місяця в повні, з гарними очима, довгими й вузкими бровами і добре збудованими членами. Так ріс він аж до пятнацятого року житя, коли я несподївано мусїв вибрати ся в дорогу до далекого міста, забираючи з собою багато товару. А дочка брата мого батька, отся ґазеля, від молодости займала ся чарівництвом і ворожбитством і тепер зачарувала хлопця в теля, а його матїр, невільницю, в корову і віддала обоє під опіку пастуха. Коли я по довгім часї вернув із дороги і запитав за хлопця й його матїр, вона відповіла менї: „Твоя невільниця вмерла, твій син утїк і я не знаю, куди він пішов“. І я сидїв цїлий рік із сумним сер цем і заплаканими очима, аж надійшло сьвято жертви. Того дня рано післав я по пастуха, аби винайшов менї товсту корову. Але корова, що він менї привів, се була власна моя невільниця, яку зачарувала отся ґазеля. Я вже убрав фартух і взяв ніж у руку, щоб її зарізати, коли вона почала голосно кричати й плакати, так що я відвернув ся від неї і казав пастухови зарізати її. Коли він її зарізав і зняв із неї шкіру, не найшов на нїй анї товщу, анї мяса, тілько шкіру й кости, так що я жалував її, але вже було за півно. Я дав її пастухови і казав йому привести менї товсте теля, а він привів мого хлопця, зачарованого в теля. Коли теля мене побачило, розірвало шнурок і почало з плачем і наріканєм ласити ся коло мене, так що мене обгорнуло горяче милосердє і я сказав до пастуха: „Приведи менї корову, а теля нехай далї живе“.
Тут завважила Шегерзада раннїй сьвіт і урвала оповіданє. А її сестра закликала: яка гарна твоя історія, яка люба; солодка й чаруюча!“ На се Шегерзада відповіла: Що се значить у порівнаню з тим, що я розповім вам другої ночи, коли король лишить мене при житю“. Решту ночи перебули вони ще разом, відтак король пішов до урядової салї, в якій був уже везир із похоронним простиралом під пахою. Король чинив суд, настановляв і скидав аж до кінця дня, не кажучи нічого везирови, так що той дуже дивував ся. Скінчивши раду, король пішов знов до свого замку.
Коли надійшла друга ніч, Дун'язада сказала знов до своєї сестри Шегерзади: „Сестро, розкажи-ж нам ту історію про купця й джінні до кінця“. Шегерзада відповіла; „Дуже радо, коли король менї позволить“. Король сказав: „Розкажи! І. так вона почала далї:
Щасливий, розумний королю! Коли купець побачив, що теля так гірко плаче, його серце забило ся з милосердя і він сказав до пастуха: „Лиши теля при житю і відведи його до решти худоби“.
Джінні дивував ся тою дивною історією, а шейх із ґазелею говорив далї: „Все те, о пане королїв джанів, відбувало ся не лише перед очима дочки брата мого батька, отсеї ґазелї, але вона навіть закликала: „Заріж теля, воно товсте“. Одначе я не міг перемогти свого серця і казав пастухови забрати його.
Другого ранку сиджу собі, аж тут приходить до мене пастух і каже: „Мій пане, маю тобі щось сказати, що тебе втїшить і за що я дістану дарунок“. „Добре“, відповідаю. А він каже: „Купче, я маю дочку, яка в дитинстві навчила ся від одної старої жінки, що жила в нас, чарувати. Коли ти вчера дав менї теля і я ввійшов із ним до її кімнати, вона, поглянувши на нього, закрила своє лице, плакала і сьміяла ся, а в кінци сказала: „Мій тату, так мало я для тебе варта, що приводиш до мене чужих мущин?“ А я її питаю: Де-ж ті чужі мущини і чому ти плакала сьміяла ся?“ А вона каже: „Бачиш, отсе там, се син мого пана, купця; жінка його батька зачарувала його разом із його матїрю і тому я сьміяла ся. А плакати мусїла тому, що його матїр зарізав його батько“. Мене се дуже здивувало і я ледви міг діждати ранка, аби піти до тебе і тобі се сказати.
Коли я, о джінні, вчув оповіданє в надмірі радости й веселости пішов я як пяний, хоч не пив вина, до його хати де привитала мене його дочка, цїлуючи менї руки. Також теля підійшло до мене і почало ласити ся. Я запитав дочку пастуха: „Чи се дїйсно правда, що ти говорила про те теля?“ Вона відповіла: „Так, мій пане, се твій син, останнє битє твого серця“. А я кажу до неї: „Дївчино, коли ти його визволиш, то дістанеш від мене всю худобу і все моє добро, яке є під рукою твого батька“. Вона усьміхнула ся і сказала: „Мій пане, того добра бажаю я тільки під двома умовами: „По перше, що ти ожениш його зі мною, а по друге, що я, увільнивши його від її чарів, зачарую її, бо я непевна від її хитрощів“. Вчувши, о джінні, ті слова від дочки пастуха, сказав я: „Даю тобі те добро, що під рукою твого батька, і ще більше і лишаю тобі до волї розпорядити ся кровю дочки брата мого батька“.
Тодї вона взяла чашку і налляла повну води, відмовила над нею чари і покропила теля, говорячи: „Коли Бог сотворив тебе телятем, то остань телятем і не перемінюй ся! Але коли ти зачароване, то прибери свою давнїйшу постать з волї Бога Високого! І глянь, воно затрясло ся і стало знов чоловіком. Я впав йому на шию і сказав: „На Бога, розкажи менї що вона вчинила з тобою і твоєю матїрю?“ Він розповів минї все, що йому трапило ся, а я сказав до нього: „Мій сину, Бог післав тобі твого освободителя й оборонця твого права“. Тодї, о джінні, оженив я його з дочкою пастуха і вона зачарувала дочку брата мого батька в отсю ґазелю.
Коли я сюди прийшов і побачив те товариство, запитав, що вони тут роблять, вони розповіли менї пригоду того купця і я сїв, аби бачити кінець. Ось моя історія“.
Тодї сказав джінні: „Та історія дивна і тому дарую тобі третину його крови“.
Тепер приступив другий шейх із обома ловецькими псами і промовив до джінні:
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|