Тисяча й одна ніч (1905)/Конець історії міхоноші і трьох дївчат
| ◀ Історія другої дївчини | Тисяча й одна ніч Конець історії міхоноші і трьох дївчат |
Історія трьох яблок ▶ |
|
Почувши ту дивну історію, халїф казав записати її в актах і зберегти в королївськім архіві. Відтак запитав першу дївчину: „Чи не чула ти нїчого більше про ту іфріту, що зачарувала твої сестри?“ Вона відповіла: „О князю вірних! Вона дала менї звій волося, кажучи: коли схочеш, аби я з'явила ся, спали кілька тих волосків, а тодї як найшвидше прийду до тебе, хоч-би була й за горою Каф.“ Халїф сказав їй принести волосє, а коли принесла, взяв і спалив кілька волосків. Ледви почули запах, як затряс ся замок, залунало як грім і нагло з'явила ся джіннїя. Вона визнавала іслям, тому вимовила привіт: „Супокій з тобою, халїфе Бога!“ Він відповів: „І супокій із вами, і милосердє і благословенє боже!“ На се вона сказала: „Знай, отся дївчина зробила менї прислугу, якої я не можу їй так само нагородити; вона вбила мого ворога і вратувала менї житє. А що я бачила, яку її сестри зробили їй кривду, то порішила помстити ся на них і зачарувала їх у дві суки, хоч радше була-б їх убила, боячи ся, аби не зробили своїй сестрі якого зла. Але коли ти, о князю вірних, хочеш, аби я їх визволила, то зроблю се для тебе і для неї, бо я віруюча. Халїф сказав: „Визволи їх, щоб ми опісля могли заняти ся справою побитої дївчини і докладно її розслїдити, а коли покажеть ся її невинність, то пімщу ся на тім, що її так жорстоко скривдив.“ На се відповіла йому іфріта: „О князю вірних! Я покажу тобі того, що так жорстоко обійшов ся з тою дївчиною; він зі всїх людий тобі найблизший.“ Іфріта взяла чашку з водою, замовила її, покропила нею сукам лице і сказала до них: „Вернїть знов у свою давнїйшу людську постать!“ І вони стали знов дївчатами, — хвала їх творцеви. Тодї вона сказала: „О князю вірних! Той, що бив ту дївчину, се твій син Ель-Амін, який чув про її красу і чар“, і розповіла йому цїлу історію з дївчиною.
Халїф здивував ся і закликав: „Слава Богу за увільненє тих обох сук моєю рукою. Відтак закликав свого сина Ель-Аміна і запитав його про дївчину, а той розповів йому все по правдї. Тодї закликав судїв і сьвідків, казав привести трьох жебраків і першу дївчину з її обома сестрами, що були зачаровані в суки, і віддав їх за-муж за тих трьох жебраків, які їм оповідали, що були королями. Крім того зробив їх своїми дворянами, подарував їм усе, чого потребували і дав їм мешканя у своїм замку в Баґдадї.
Побиту дївчину дав знов свому синови Ель-Амінови, подарував їй великий маєток і казав її дім відбудувати ще гарнїйше, як був перед тим. А з тою, що ходила на купно, халїф оженив ся сам і ще тої ночи спав із нею. Другого дня рано дав їй окрему палату з невільницями для обслуги, настановив їй постійну річну пенсію і збудував їй великий замок.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|