Тисяча й одна ніч (1905)/Рибак і іфріт
| ◀ Історія третього шейха з мулом | Тисяча й одна ніч Рибак і іфріт |
Історія короля Юнана й гакіма Руяна ▶ |
|
„Щасливий королю! Жив раз старий рибак, що мав жінку і троє дїтий і хоч жив у бідних відносинах, то мав звичай не закидати своєї сїти більше, як чотири рази на день. Одного дня пішов знов у полудне на беріг моря, відложив свою торбу, закинув сіть і ждав, доки вона не улягла ся в водї. Коли відтак натягнув шнурок, побачив, що сїть така важка, що мимо сильного тягненя не міг її витягнути. Тодї вийшов на беріг, забив паль у землю і привязав до нього сїть, потім розібрав ся, занурив ся коло сїти і так довго працював у водї, доки її не витягнув. Урадуваний убрав знов свою одїж, одначе підійшовши до сїти, побачив у нїй здохлого осла. Побачивши його, засмутив ся і закликав: „Нема могучости й сили, тільки в Бога, високого й великого! Відтак сказав: „Се дивна ловля на щоденний хлїб!“ і проголосив стихи:
„Ти, що зануряєш ся в пітьму ночи і в загибіль,
скороти свій труд, бо не з працї прийде тобі хлїб!“
Витягнувши здохлого осла з сїти і викрутивши її та знов розложивши, рибак зійшов знов у море і закинув її, призиваючи імя Бога. Ждав, доки вона не уляжеть ся, і знов потягнув її до себе, але на сей раз вона була ще тяжша і ще міцнїйше держала ся в морі. Він думав, що се риби, і привязав сїть, потім розібрав ся, зайшов у море, занурив ся і доти працював, аж висвободив сїть і витягнув її на беріг. Тепер побачив у нїй великий горнець, повний піску й намулу. Побачивши се, повний смутку проголосив отсї стихи поета:
„О нещасна доле, досить!
А коли не досить, то прости!
Нїяке щастє не даєть ся менї ласкаво
і нїякого доходу не приносить моя штука.
Я вибрав ся шукати хлїба,
одначе бачу, що він на все пропав.
Скільки дурнїв живе в щастю,
скільки мудрцїв закритими!“
І кинув горнець, викрутив сїть і вичистив її. Попросивши Бога простити йому пішов знов до моря, закинув сїть третїй раз і ждав, аж вона уляжеть ся. А коли її знов витягнув, побачив у нїй повно черепя і фляшок. Тодї проголосив стихи:
„Не маєш нїякої власти рішати про свій щоденний хлїб,
анї перо анї письмо не можуть тобі дати пожитку.
Потім підняв свої очи до неба й молив ся: „О Боже, ти знаєш, що я тільки чотири рази на день закидаю свою сїть, а отсе вже я три рази закидав“. І призиваючи імя Бога, закинув сїть у море і ждав, аж вона уляжеть ся. Коли хотїв її знов витягнути, не міг, так вона запутала ся на днї. Він закликав: „Нема власти і сили, тільки в Бога високого й великого!“ Розібрав ся, занурив ся коло сїти і працював доти, аж витягнув її на беріг. Роозложивши її, найшов у нїй мосяжну фляшку, що була чимсь наповнена і мала оловяну пльомбу з печаткою нашого пана Соломона. Побачивши її, рибак став урадований: „Продам її на мідянім торзї, вона варта десять динарів“. Потім потряс нею і побачив, що важка, тай сказав: „Мушу її отворити й побачити, що там; коли що буде, сховаю в торбу, а фляшку продам на мідянім торзї“. І витягнув ніж і доти шпортав коло олова, аж мосяжна фляшка була отворена; тепер поклав її на землі і качав її сюди й туди, аби витрясти те, що в нїй є. Одначе на його здивованє з фляшки не виходило нїщо крім диму, який зняв ся аж до хмар на небі і постелив ся по землї. А коли дим зовсїм вийшов із фляшки, стягнув ся знов, потряс ся і став іфріт, якого голова сягала хмар, а ноги стояли на землї. Голову мав як копулу, руки як вили, ноги як щогли корабля, уста як пропасть, зуби як скали, ніздря як труби, очи як дві лямпи, а волосє мало краску пороху і стояло до гори.
Коли рибак побачив іфріта, задрожали йому члени, зуби почали дзвенїти, горло засхло і дорога зникла з-перед очий. Побачивши рибака, іфріт закликав: „Нема Бога крім Бога, а Соломон його пророк! О ти пророче Бога, не вбивай мене, я не буду більше противити ся твому слову і бунтувати ся против твого наказу“. Рибак сказав до нього: „О маріде, ти говориш про Соломона, божого пророка. Вже тисяча вісїмсот літ, як Соломон умер і ми живемо при кінцї часу. Яка твоя історія і що тобі трапило ся? Чого сидїв ти в тій фляшцї?“ Коли марід почув слова рибака, сказав: „Нема Бога крім Бога! Весела новина, рибаку!“ Рибак запитав: „Яку веселу новину приносиш менї?“ Той відповів: „Що зараз маєш умерти найстрашнїйшою смертю“. Рибак відповів: „Ти варта, аби за ту веселу новину опустила тебе божа опіка, о князю іфрітів, о проклятий. За що хочеш мене забити і чим я заслужив собі на смерть? Адже я що-йно висвободив тебе із фляшки, виратував із морської глубини і витягнув на беріг“. На се сказав іфріт: „Вибери собі, якою смертю хочеш умерти і як маю тебе забити?“ Рибак закликав: „Яка-ж моя вина, що-се має бути моя заплата?“ Іфріт відповів: „Слухай моєї історії, рибаку“. Рибак відповів: „Говори, але коротко, бо мій дух залетїв мені в пяти“. Іфріт почав оповідати: „Знай, я один із невірних джіннів і збунтував ся був против Соломона, сина Давида, я і джінні Сахрі і він післав свого везира Азафа, сина Берехії, який мене силою упокорив і мимо мого опору привів перед нього і поставив перед ним. Побачивши мене, Соломон утїк передімною до Бога і завізвав мене повірити і піддати ся його наказам. А коли я спротивив ся, він казав принести фляшку і мене замкнути в нїй. Відтак запечатав її оловом, витиснув на нім найвисше імя і дав джіннам наказ кинути мене в середину моря[1]. Сто лїт лежав я там і за той час говорив у своїм серци: „Всякого, хто мене визволить, учиню на всї часи богатим!“ Але сто лїт минуло і нїхто мене не визволив. Відтак перейшло наді мною других сто лїт, підчас яких я говорив. „Всякому, хто мене визволить, отворю я скарби землї“. Але нїхто мене не визволив. Коли перейшло наді мною дальших чотириста лїт, сказав я: „Всякому, хто мене визволить, сповню три просьби“. Але нїхто мене не визволив, Тодї я запалав горячим гнївом і сказав собі: „Всякого, хто мене увільнить, забю і позволю йому вибрати собі рід смерти“. І глянь, ти мене визволив і я позволив тобі вибрати рід смерти“.
Вчувши оповіданє іфріта, рибак закликав: „Боже чудо, і як-раз я мусїв у той час прийти й тебе визволити!“ І почав просити іфріта: „Пощади мене і даруй менї житє, то Бог і тебе пошанує, не губи мене, то Бог і тобі дасть власть над тим, що схоче тебе погубити“. Одначе марід відповів: „Мусиш конче вмерти, тому вибери собі рід смерти“. Рибак, що видїв певну смерть перед собою, почав іще раз просити іфріта: „Пощади мене із вдячности за те, що я тебе визволив“. Але іфріт відповів: „Як-раз тому, що ти мене визволив, я тебе власне убю“. „О шейху іфрітів“ просив рибак, „то я тобі зробив добре, а ти хочеш менї злим відплатити? То не бреше пословиця, яка говорить:
„Вони відплатили нам злим за добре,
На моє житє, так роблять злочинцї!
Хто негідному робить добродїйство,
Дістає в заплату подяку гієни.“
Одначе іфріт відповів рибакови: „Не жажди житя, смерти не можна відвернути“. Але рибак сказав до себе: „Се тільки джінні[2], а я чоловік, якому Бог дав здоровий розум; я мушу своїм розумом і винахідчивістю придумати щось на його згубу; так як він узяв ся до дїла з хитрощами і злобою“. Відтак запитав іфріта: „Чи справдї маєш міцну волю мене вбити?“ Той відповів: „Так“. Він питав далї: „На найвисше імя, що вирите на Соломоновім перстенї з печаткою, чи скажеш менї правду, коли тебе про щось запитаю?“ Іфріт відповів: „Так“. Одначе затряс ся і задрожав при згадцї сьвятого імени і сказав: „Питай, але коротко!“ Тодї рибак запитав його: „Як ти міг бути в тій фляшцї, коли в нїй не може змістити ся навіть твоя рука або твоя нога, а тим меньше цїле твоє тїло?“ Іфріт відповів: „Не віриш, що я був там?“ Рибак сказав: „Не повірю, аж побачу тебе в нїй своїми очима“.
В тім завважила Шегерзада ранок тай урвала, а четвертої ночи оповідала далї:
„Щасливий королю! Коли рибак сказав до Іфріта: „Не повірю, аж побачу тебе власними очима у фляшцї“, іфріт потряс ся й розплив ся димом, який зняв ся аж до неба, а опісля знов спустив ся. входячи до фляшки, аж доки в нїй зовсїм не зник. Тодї рибак ухопив швидко оловяну печатку, замкнув отвір фляшки й закликав до іфріта: „Вибери собі від мене рід смерти. На правду, я кину тебе тут у море, збудую собі тут дім і остерігатиму кождого рибака, аби тут не ловив риби. Скажу йому: „Тут лежить іфріт, який кождому, хто його витягне, вичисляє роди смерти й опісля лишає йому вибір“. При тих словах рибака іфріт пробував вийти, одначе не міг, бо був замкнений і побачив відтиск Соломонового перстеня з печаткою. Побачивши, що рибак замкнув його в найнизшу, найнечистїйшу і найменьшу вязницю іфрітів, і йде із фляшкою до моря, закликав: „Але-ж нї, але-ж нї!“ Але рибак відповів: „Але-ж так, але-ж так!“ Тепер марід злагодив свої слова і запитав покірно: „Рибаку, що хочеш зі мною робити?“ Рибак відповів: „Кинути тебе в море; коли ти сидїв там тисячу вісїмсот лїт, то хочу зробити, аби ти там остав аж до години суду. Чи не казав я тобі: „Пощади мене, то Бог і тебе пощадить, не вбивай мене, то Бог і тебе не вбє? Але ти не слухав моїх слів, тільки хотїв мене зрадою погубити і тому Бог віддав тебе в мої руки, аби я тебе зрадою погубив“. Іфріт почав його просити, говорячи: „Отвори менї, я тобі за се добром віддячу“. Але рибак відповів: „Брешеш, проклятий. Я й ти, то так як везир короля Юнана й гакім[3] Руян“. Іфріт запитав: „Як се було з везиром короля Юнана і з гакімом Руяном? Яка їх історія? Рибак почав оповідати:
——————
- ↑ Арабська лєґенда оповідає дуже багато про Соломона. Соломона вважає вона ідеалом мудрого й могучого володаря, який панував не тільки над цїлим сьвітом, але й над духами. Неслухняних духів карав він, як тут описано.
- ↑ По доґматицї Арабів не тільки джінні, але бо по сотвореню й ангели стоять низше людий, Адама мусїли вони впасти перед ним до землї.
- ↑ Учений або лїкар.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|