Тисяча й одна ніч (1905)/Як повело ся ослови й волови з мужиком
| ◀ Історія королїв Шагріяра і Шагземана | Тисяча й одна ніч Як повело ся ослови й волови з мужиком |
Купець і іфріт ▶ |
|
Знай, моя дочко, раз був купець, що мав маєток і худобу, жінку й діти; крім того дав йому Бог Високий знанє мови звірів і птахів. Той купець жив на селї і мав у себе в стайнї осла і вола.
Одного дня прийшов віл до стайнї осла, яка була й заметена й окроплена, в яслах осла був сїяний ячмінь і сїяна сїчка, а сам осел лежав поважно, бо його пан лиш инодї, коли мав залагодити якусь справу, сїдав на нього і знов вертав домів. Купець почув, як віл говорив до осла: „Добре тобі! Я втомлений, а ти собі відпочиваєш і маєш сїяний ячмінь і слуг, що тебе обслугують. Лиш иноді їде на тобі твій пан, а я мушу все орати й молоти“.
На се відповів осел волови: „Коли тебе виведуть у поле і накладуть ярмо на карк, впадь на землю і не вставай, хоч би тебе мали й бити. А коли-б мусїв устати, то упадь другий раз; коли-ж тебе відведуть до стайнї і кинуть бобу, не їдж, як коли-б ти був хорий. Не їдж і не пий, два або три днї, а тодї зможеш увільнити ся від мук і бід.
Купець чув цїлу ту їх розмову.Коли-ж наймит принїс волови їсти, той їв лиш дуже мало, а коли другого дня рано наймит прийшов узяти його орати, застав його хорим. Тодї сказав купець: „Візьми осла й ори ним замісь вола цїлий день“. Наймит пішов знов до стайнї, взяв осла замісь вола й орав ним цїлий день.
Коли вечером вернули до дому, віл дякував ослови за його доброту, завдяки якій він міг цїлий день відпочивати. Одначе осел, жалуючи гірко, не дав йому нїякої відповіди.
Другого дня прийшов знов мужик, узяв осла й орав ним до вечера, так що той втомлений і з розбитим хребтом прийшов до дому. Віл подивив ся на нього уважно, знов подякував йому і почав його хвалити й виславляти. Але осел сказав до себе: „Я жив без перешкоди в вигодах і тільки моя гордість принесла менї нещастє“. А до вола сказав: „Слухай, я добре тобі раджу; вчера чув я, як пан сказав: Коли віл не встане, то дайте його різникови, щоб його зарізав і з його шкіри зробив покривала. Менї ходить про тебе і тому раджу тобі добре. Спокій тобі!“ Вчувши ті слова від осла, віл подякував йому і сказав: „Завтра знов піду“. Потім з'їв свою пашу до решти і навіть вилизав ясла.
А купець, їх пан, чув також і ту їх розмову і тому другого дня рано пішов зі своєю жінкою до стайнї і сїв собі там. Коли-ж прийшов мужик, аби вивести вола і той побачив свого пана, замахав хвостом перед ним і почав скакати, з чого купець так дуже мусїв сьміяти ся, що аж перевернув ся. А його жінка запитала його: „З чого сьмієш ся?“ Він відповів: „Я щось бачив і чув, але не можу того сказати, бо мусїв би вмерти“. Вона відповіла йому: „Мусиш подати менї причину свого сьміху, хоч-би мусїв і вмерти“. Він сказав: „Не можу зі страху перед смертю“ А вона сказала. „Ти сьміяв ся надімною й нїчого більше“, і так довго на нього напирала й мучила його, аж ослаб і стратив розум. Казав прийти своїм дїтям, закликати каді і сьвідків, щоби зробити тестамент й опісля відкрити їй тайну і вмерти з любови до неї, бо вона була дочка брата його батька і мати його дїтий, а він уже й так мав сто двацять років.
Скликавши цїлу свою сїмю і всїх сусїдів, розповів їм свою історію і сказав їм також, що мусить умерти, коли з ким говорити-ме про свою тайну. Тодї всї присутні почали її вговорювати: „На Бога, відступи від свого бажаня, щоби твій муж, батько твоїх дїтий, не вмер“. Але вона обставала при своїм і говорила. „Не перестану, доки він менї не скаже, хоч-би мав і вмерти“. Тодї лишили її в спокою, а купець устав і пішов до стайнї, аби взяти купіль, а потім вернути, сказати їм і вмерти.
А в того купця був також когут, що мав пятьдесять курок, і пес. І вчув він, як пес закликав когута і почав його лаяти, говорячи: „Ти веселий, коли наш пан мусить умерти?“ Когут відповів: „А то чого?“ І пес оповів йому цїлу історію. На се сказав когут: „На Бога, наш пан має мало розуму. Я маю пятьдесять жінок і одну вдоволяю, а друга гнїваєть ся. А він має тільки одну жінку і не знає, як собі з нею дати раду. Чому не візьме він пару цїпків із морви, не піде в комору і не випарить її, аж доки або не впаде мертва або не пічне жалувати і вже більше не стане про нїщо питати?“
Коли купець почув ту розмову когута і пса, вернув йому розум і він порішив випарити її.
„Мабуть“, сказав везир до своєї дочки Шегерзади, „вчиню з тобою так само, як купець зі своєю жінкою“. А щож учинив він із нею?“ запитала вона. Везир відповів: Витявши кілька цїпків із морви і сховавши їх у коморі, пішов до кімнати і сказав їй: „Ходи до комори, нехай тобі скажу, де мене нїхто не побачить, і потім умру“. А коли вона ввійшла з ним до комори, він замкнув двері за собою й за нею і так довго її бив, аж упала майже без сил і кричала: „Жалую“ та цїлувала йому руки й ноги. Тодї обоє вийшли і всї присутні і їх родина тїшили ся і жили дуже щасливо аж до смерти.
Коли дочка везира вчула те оповіданє свого батька, відповіла: „Инакше годї, се мусить бути“. І вбрала ся як молода і пішла до короля Шагріяра, сказавши тим часом своїй молодшій сестрі ось що: Коли буду в короля, пішлю за тобою і скажу тебе привести. А ти, прийшовши до мене, говори, коли король уже не буде мене потребувати: „Сестро, розкажи менї яку дивну історію, аби ми при тім не заснули“. Тодї я розкажу тобі історію, в якій, так хоче Бог, лежати-ме ратунок“.
Потім її батько, везир, пішов із нею до короля, який утїшений її видом запитав: „Чи привів ти, чого я хотїв?“ На се везир відповів: „Так“.
Коли-ж король хотїв подїлити з нею ложе, почала вона плакати, так що він запитав: „Що тобі?“ Вона відповіла йому: „Ах, мій королю, бачиш, я маю ще молодшу сестру, з якою хотїла-б попрощати ся“. Король казав її привести і коли її сестра прийшла до неї, вона обняла її і сїла в ногах ліжка.
А коли Шагріяр уже полежав із Шегерзадою і вони посїдали до розмови, молодша сестра відізвала ся до старшої: „На Бога, моя сестро, розкажи нам яку історію, щоб ми при тім не заснули“. Шегерзада відповіла: „Дуже радо, коли сей благородний король менї позволить“. Король урадував ся тим, бо був подразнений, і сказав: „Розказуй“. І так почала Шегерзада першої ночи й оповідала:
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|