Указ ПВР України від 2.12.1991 «Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області … найменування Святець»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Указ Президії Верховної Ради України № 1890-XII від 2 грудня 1991 «Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнього найменування Святець» (1991
Президія Верховної Ради України
Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнього найменування Святець
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Указ Президії ВР України № 1890-XII від 2 грудня 1991 «Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнього найменування Святець», Відомості Верховної Ради України, 1992, № 7, ст. 66
Lesser Coat of Arms of Ukraine (gold).svg
УКАЗ
Президії Верховної Ради України
Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнього найменування Святець

Президія Верховної Ради України постановляє:

Відновити селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнє найменування Святець.


Голова Верховної Ради України

м. Київ

2 грудня 1991 року

№ 1890-XII

Див. також[ред.]

Указ Президії Верховної Ради УРСР № 56/1 від 23 лютого 1959 «Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район»


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).