Украінська Муза/Випуск 11/Єсть квіти такі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
* * *

Єсть квіти такі, що ніколи не квітнуть,
Що завжди сумують з слізьми на очах,
Гойдаються журно і плачуть по сонцю
І дивлються в небо з докором німим.
 А вигляне сонце, засяє над світом,
Вони усміхнуться кріз смуток йому,
І важко зітхають і тихо шепочуть:
„Ах, сонце! чому ти раніш не зійшло?!“
 І ти, моя квітко, тим квітам подібна...
Глянь — прапори мають в народніх руках
І дзвони сміються, і волю вітають,
А ти, мов черниця, на цвинтарь ідеш.