Украінська Муза/Випуск 11/До Кобиляньскої

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

До Кобиляньскої.

Лебіді білі над морем летіли,
Над морем безкраїм до теплих країв;
Лебіді з сонцем єднатись хотіли,
Кричати про волю, про любих братів;
Срібнії хвилі на морі здіймались,
Бажали піднятись у ясну блакить,
З промінем сонця палким обіймались,
Світилися радістю, щастям в ту мить...
Люди тих лебідів всіх постріляли,
Надії закинули в хвилі життя,
Мрії і думи мої осміяли,
До сонця спинили нове вороття...
Ти ж привітала ті мрії забуті,
Душею тужливою їх обняла,
Серцем зогріла і смутком окуті
Ті думи нещасні до світла взяла.
Знов за тобою вони полетіли
До ясних надій і краси, і пісень,
Струни нового життя забреніли
Рожевий зайнявся на обрії день...