Украінська Муза/Випуск 11/Мімоза

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мімоза.

Країною сонною ніч пролітала;
Мовчало таємно південнеє море,
Дрімали чинари, схілялися лаври,
За темний серпанок ховалися гори.
Горнулася ніч до німої мімози
І подругу ніжно свою обіймала,
Ласкала і гріла, питала, чи грози
Ії хвилювали коли, чи ніколи?..
 Мімоза мовчала.
Вона вся у мріях, вона у роскошах
І думах, як море нічне, поринала
Спокійно і тихо, мов зроду не знала
Про хвилі бурхливі, про бурі свавільні…
 І дійсно не знала…
Та тільки встав ранок з-за темної ночі,
І вперш поцілунок влетів до мімози,
Здрігнулась мімоза, побачила ранок,
Встидалася його, потупила очі,
Й од щастя нового упали з мімози
 Перлистії сльози…