Украінська Муза/Випуск 11/На селі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

На селі.

Вбоге село. Похилилися хати.
Злісно собака голодна гарчить.
Йдуть нечупарні, смугляві дівчата,
Чуть, як дитина побита кричить.
Чудно стоїть одинока тополя.
Жінка десь лається: „Клята біда!“
Парубок мовчки вертається а поля,
Хмуре обличча, важкая хода.
Дід зустрічає голодну скотину:
Де ії випасеш? Паші нема!
Все ж таки хлопця хапа за чуприну:
„Пасти не вмієш! годую дарма!“
Хлопчик понурився, видко втомився — 
Праця заїла в дитини життя...
Погляд байдужий на чимсь зупинився...
Одіж обірвана, висить шмаття.
Далі малюнки усе невеселі:
Пьяний упав та й під тином лежить...
Десь колотнеча: чуть плач у оселі;
Жінка росхристана з хати біжить.
Лається, плаче, клене, нарікає:
„Господи! доки ще буду терпіть?
Господи! сили вже більше немає!..
Так коли жити, то краще не жить!“