Украінська Муза/Випуск 3/Олександер Яковлевич Кониський

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Украінська Муза. Випуск 3 під ред. Олекса Коваленко
Олександер Яковлевич Кониський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Украінська Муза (Випуск 3). Кониський О.jpg
Олександер Яковлевич Кониський.
1836 — 1900

Твори Кониського друковались в „Основі“ (1861 — 1862), „Слові“ (1861), „Черниговском Листкҍ“ (1861 — 63 р.), „Галичанин!“ (1862 — 63 р.), „Літературно-Наук. Вістн.“, „Записи. Наук. Тов. ім. Шевченка“ і багатьох инших українських часописах і виданнях. Підписував він свої твори, здебільшого, самими ініціалами, або псевдонімами: Переходовець, Верниволя, Жук, Кошовий, Яковенко, Маруся К., О. Я. Хуторний і инш. В 1862 році видано у Полтаві його „Українські прописи“, в 1863 у Петербурзі „Арихметику або щотницю“; у Київі: 1881 р. „Першу читанку“, 1885 р. „Фотографії з старого альбому.“ У Львові видано його: комедію. „Порвалась нитка“ (1885 р.), „В гостях добре, а дома ліпше“ (1885 р.), „Полуботок і Калниш“ (1887 р.) і „Оповідання“ (1889 р.), роман „Грішники“ (1895 р.), „Життя Тараса Шевченка“ (2 томи). В 1880 році видано в Житомирі його „Порвані струни.“ 1898 — 90 р. в Одесі видано російський переклад „Життя Тараса Шевченка“ І три томи „Творів О. Я. Кониського-Перебенді.“ Кониський написав до 50 оповіданнів, з яких найкращі: „Наймичка“, „Грошолюбка“, „Попови груші“, „Семен Жук“, „Чотирі вечори“ і „Казенний млин“, і переклав на українську мову де-які твори Костомарова і Мордовця. Кониський писав і по російські. Найбільші його твори російські про Галичину („Вҍсти. Евр,“ 1886 р.) і про Шевченка („Русск. Мысль“ 1894 р.). Багато своїх російських творів він друкував в часописах. Театральний и Музикальний Вҍстник“ (1858 — 60 р.), „Русская сцена“ (1865 р.), Вҍстник Европи“ (1886 — 7 р.), „Русская Мысль“ (1891 — 98) „Московскій Телеграф“ („Письма тетеньки“) і в инших. До самої смерти Кониський не випускав з рук пера і невтомно працював. Між діячами українського національного одрождення він займає не останнє місце. Родився Кониський 6 серпня 1836 року в селі Переходівці Ніженського повіту (в Чернигівщині). Учився в ніженській гимназії. Під час кримської війни: служив у війську. Потім був адвокатом. Де-який час жив у Полтаві і багато працював коло народньої освіти, дбав за заведення недільних шкіл і сам учителював в їх. Крім того, в пресі і ріжних петиціях домагався волі українському слову для шкіл і часописів. В початку 60-х років його „за українофильство" заслали у Тотьму, а потім у Вологду. В 1865 р. йому дозволено було виїхати за кордон. З-за кордону Кониському дозволено було повернутись спочатку у Бобринець Харьківськ. губ., а потім в Катеринослав, де він прожив 6 літ. З 1872 р. він жив у Київі, де й умер 23 листопада 1900 року. Кониський був один з найперших иніціаторів заснування у Львові „Товариства імені Шевченка“, яке засновано в 1873 році, а в 1892 р. реорганизовано в „Наукове товариство".


Літературні джерела для біографії: 1) Энциклоп. слов. Брокг. и Эфр., т. 15а; 2) „Вік“, т. І (1902); 3) Оюновський — істор. літер.; 4) Больш. Знцикл. вид. тов. „Просвҍщеніє“, т. 11. Крім того про його див.: „Світ“ (1881); 2) „Зоря“ (1893); 3) „Кіев. Стар.“ (1901, I).