Україна в міжнародних відносинах/2/Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою 1991

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою 1991
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІР ПРО ОСНОВИ ДОБРОСУСІДСТВА І СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1991. Підписаний у Києві 6 грудня 1991 Президентом України Л. Кравчуком та прем'єр-міністром Угорської Республіки Й. Анталлом. Його підписанню передували активний українсько-угорський політичний діалог та інтенсивні дипломатичні контакти.

Історія становлення новітніх українсько-угорських відносин бере свій початок з кінця 1989, коли в Угорщину прибула українська делегація на чолі з міністром культури УРСР Ю. Олененком і вперше в сучасній історії України було підписано двосторонній протокол про співробітництво сусідніх країн у сфері культури. А в серпні 1990 на запрошення міністра закордонних справ Угорської Республіки Г. Єсенські відбувся робочий візит міністра закордонних справ УРСР А. Зленка до Будапешта. Між керівниками зовнішньополітичних відомств двох сусідніх країн відбулися переговори, у центрі яких були питання встановлення і розвитку двосторонніх відносин і взаємодії в міжнародному співробітництві. Обговорювались питання налагоджування прямих економічних, наукових, культурних зв'язків, створення сприятливих умов для розвитку національних меншин, безпосереднього спілкування українських і угорських громадян, розвитку прикордонного обміну. Відбувся також обмін думками про майбутні відносини України та Угорщини, зокрема про можливості створення дипломатичних, консульських, торговельних представництв. Про зацікавленість угорської сторони в співробітництві свідчила пропозиція відкрити в Будапешті Генеральне консульство України. Міністр закордонних справ УР заявив про можливий обмін дипломатичними представництвами, що було визнанням України рівноправним партнером. Зустріч міністрів закордонних справ водночас була підготовкою до відвідування України Президентом Угорської Республіки.

27 вересня 1990 у Києві відбулася зустріч Голови Верховної Ради УРСР Л. Кравчука і Президента Угорської Республіки А. Гьонца, який прибув в Україну з офіційним візитом. Це був перший офіційний візит глави іншої держави до України після прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України. В результаті українсько-угорських переговорів була прийнята Спільна Заява. В цьому документі країни підтверджували своє прагнення підтримувати і розвивати взаємовигідне співробітництво та добросусідські відносини, що відповідають їх національним інтересам і не спрямовані проти третіх сторін, ґрунтуються на Статуті ООН, документах Наради з безпеки та співробітництва в Європі, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Це було дуже важливо з огляду на легітимацію Декларації про державний суверенітет УРСР. Сторони також заявляли про невід'ємне право народів України й Угорщини визначати свій внутрішній і зовнішній статус без втручання ззовні та здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток. Українська РСР і Угорська Республіка виражали готовність розвивати взаємовигідне співробітництво в політичній, економічній, екологічній, науково-технічній, культурній та інших сферах життя. Сторони висловили свій намір вживати подальших кроків щодо кодифікації та захисту прав національних меншостей, сприяти зближенню українців, угорців та осіб інших національностей, які проживають або тимчасово знаходяться на їхніх територіях. Виходячи з визнання особливої важливості розвитку конструктивного співробітництва в галузі прав національних меншостей, було доручено експертам розробити відповідний документ. Українська РСР та Угорська Республіка, вітаючи зміцнення довір'я в Європі, заявили про своє сприяння процесам зменшення воєнного протистояння, виключення назавжди воєнної небезпеки і загрози застосування сили з міждержавних відносин на континенті. Підтверджуючи свій миролюбний зовнішньополітичний курс, Україна й Угорщина заявили, що будуть продовжувати плідне співробітництво в ООН та інших міжнародних організаціях і регулярно проводитимуть консультації з міжнародних проблем, що становлять взаємний інтерес, а також з питань двостороннього співробітництва. Триденний офіційний візит в Україну Президента Угорської Республіки завершився знайомством із Закарпатською областю.

У квітні 1991 в Україні перебувала делегація Комісії у закордонних справах Державних Зборів Угорської Республіки, яку прийняв Голова Верховної Ради УРСР. Угорські парламентарі мали також зустрічі в МЗС України і в Комісії у закордонних справах Верховної Ради. В ході дружніх розмов підкреслювалося, що Україну й Угорщину єднають добросусідські відносини та обопільне прагнення до подальшого поглиблення двосторонніх зв'язків. Делегація угорських парламентарів взяла участь у пленарному засіданні Верховної Ради УРСР.

30 травня — 1 червня 1991 відбувся перший офіційний візит Голови Верхової Ради України Л. Кравчука за кордон — в Угорську Республіку. Відбулися переговори з Президентом Угорщини А. Гьонцем, Прем'єрміністром Й. Анталлом, Головою Державних Зборів Д. Сабадом. 31 травня в угорському парламенті було підписано дев'ять двосторонніх документів, які регулюватимуть українсько-угорські відносини і співробітництво в різних галузях. Серед них — Декларація про основи відносин між Української РСР і Угорською Республікою, що розвивала і доповнювала Спільну Заяву керівників двох сусідніх держав, підписану у Києві 27 вересня 1990. У цьому документі передбачалося, що його положення становитимуть основу для укладення відповідного міждержавного договору між Україною і Угорщиною. Принципове значення в плані договірно-правового оформлення взаємовідносин мало підписання українсько-угорської консульської конвенції. Українською РСР і Угорською Республікою були підписані також на міждержавному рівні декларації про основні напрями співробітництва в гуманітарній сфері та в галузі охорони здоров'я і медичної науки, про принципи співробітництва щодо забезпечення прав національних меншин, міжурядова угода про торговельно-економічні зв'язки і науково-технічне співробітництво.

3 грудня 1991 Угорщина в числі перших держав світу визнала незалежну Україну і того ж дня було підписано протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Угорської Республікою та відкрито в Києві Посольство УР в Україні — перше посольство іноземної держави в нашій країні. 6 грудня в рамках офіційного візиту в Україну прем'єрміністра Угорської Республіки Й. Анталла в урочистій обстановці в Маріїнському палаці було підписано Договір про основи добросусідства та співробітництво між двома сусідніми країнами. Це був перший документ такого рівня, який підписала Україна. В цьому базовому політичному документі було, зокрема, зафіксовано (ст. 2) надзвичайно важливе положення про те, що «сторони поважають територіальну цілісність одна одної і заявляють, що не мають і не будуть мати в майбутньому територіальних претензій одна до одної». Саме це положення викликало сильний опір частини депутатів Державних Зборів Угорщини, що затримало набуття чинності Договору: якщо українською стороною він був ратифікований 1 липня 1992, то угорською — лише 11 травня 1993, а обмін ратифікаційними грамотами відбувся 16 червня 1993. Про подальший успішний розвиток українсько-угорських добросусідських відносин свідчить і сформована впродовж 1991–2009 договірно-правова база двостороннього співробітництва — 75 міжнародних документів різного статусу — від міждержавних до міжвідомчих, які охоплюють весь діапазон співпраці в політичній, економічній, соціальній, військовій та гуманітарній сферах.

Літ.: Задорожний О. В. Україна — Угорщина: міст до наступного тисячоліття. — К., 2001; Ткач Д. І. Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій: Монографія. — К., 2004; Держалюк М. С. Україна — Угорщина: співробітництво в інтересах Європейського континенту. В кн.: Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього. — К., 2009.

С. В. Віднянський.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.