Українська Центральна Рада і її Універсали/Орґанїзаційна робота Української Центральної Ради

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська Центральна Рада і її Універсали (1917
Михайло Грушевський
Орґанїзаційна робота Української Центральної Ради
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Орґанїзаційна робота Української Центральної Ради.

Так зложив ся, в місяцї квітнї, сей великий український осередок, що мав обєднувати і керувати національно-полїтичною дїяльністю всїх українських орґанїзацій для осягнення тих полїтичних завдань, для яких обєднали ся сї орґанїзації — осягнення широкої автономії України в федеративній Росийській республїцї, забезпечення всеї повноти полїтичного і національного житя Українського народу і охорони прав і інтересів трудящого люду.

З початку він поставив був собі задачі тільки полїтичні, з огляду що ріжні партії ріжно думають про полагодженнє економичної, особливо земельної справи. Він закликав всї партії, ґрупи і верстви (кляси) українські, аби вони поки що відложили те що їх може подїлити чи поріжнити, — не заглубляли ся в такі справи, і через те й сам відкладав виясненнє економичної, земельної й харчової справи на пізнїйше. Але виявило ся, що справа творення нового житя, нового ладу не жде, бо старе гине і розсипаєть ся під натиском нового свобідного ладу, розбудженого народнього житя і народовластя. На місце його треба творити нові форми у всїм, значить і в економичнім житю, в справі земельній та продовольчій.

Тому скоро признано потрібним і в сих справах знайти те що відповідає потребам України як краю і Українського народу як народу робочого, трудящого, що не має своїх власних, українських буржуазних велико-земельних і капіталїстичних верств і мусить дбати про інтереси свого трудящого люду. Таку постанову прийнято 7 травня (мая). Поширено проґраму У. Центр. Ради на всї справи важні для нашого народу і краю і поставлено найблизші завдання їх полагодження: Згуртованнє широких народнїх мас під проводом У. Ц. Ради, їх орґанїзація і усвідомленнє завдань, які висуває перед нашим краєм і народом теперішня хвиля, і уставленнє тих засобів і форм, які дали б українському трудящому народови, через свій вибраний уряд, Українську Центральну Раду, в спілцї з Центральним Росийським Урядом, здїйснити сї завдання на користь свого краю, себто Українського народу і тих иньших народностей, що живуть з ним разом. Такі були сї завдання, а „Орґанїзація“! — се було перше гасло (лозунг), з котрим вийшла Укр. Цент. Рада перед свій нарід. Орґанїзувати ся дійсно треба Українському народови міцно й негайно! Так шоб він обєднавсь увесь, без ріжности партій, верств і станів, під проводом своєї Центральної Ради — щоб ся єдність і орґанїзація пройшла в глиб і вшир до самого споду українського народу, в кожний куток, в кожде село, в кожду хату, — обхопила його, як зелїзним обручом, щоб він, наш нарід, став він міцною завязю, твердим цементом Українськоі земли і охоронив її від розвалу і анархії.

Бо кінець кінцем все чисто — і свобода, і революція, і воля України і справа земельна — залежить від того, чим буде наша народня маса і перед усїм наше селянство: чи разпорошеною купою піску, котру перший подув вітру може підняти і рознести, чи твердою опорою, міцним фундаментом, на котрім опреть ся свобідна, автономна, народня Україна.

Досї Україна наша, в добрий час сказати, була доволї спокійна, коли порівняти з иньшими краями Росії. Але що до сього спокою треба знати вірно, що се власне спокій, живий і орґанїзований, а не сон тільки. Не треба, шоб наша людність лежала безвладною, мертвою, бездїяльною масою, треба шоб вона вся була жива, свідома, шоб вона в кожній справі відзивала ся чуйно на все, що дієть ся у нас і поза нами, щоб була орґанізована і обєднана, щоб її спокій був спокоєм зібраної, уоруженої військової лави, а не бездїльної й безладної юрби. Щоб ті орґанїзації, які поставлено на чолї нашого народнього житя, знали і були певні, що на кожде слово їх і кождої хвилі наш народ зробить те, що йому буде сказано — встане чи сяде, піде чи прийде, піднесе руки чи спустить.

Тодї наша Україна переживе щасливо сей не тільки великий, але і грізний мент, і закріпить ті великі здобутки, котрих прагнемо: волю і незайманність нашого краю, добро і права трудящих мас, нашого народу і тих народностей, які живуть з нами разом на нашій землї.

Такі були ті кличі, які розносила У. Ц. Р. через своїх інструкторів, що розсилали ся по Українї, через тих делєґатів, які прибували до У. Ц. Р. від ріжних гуртів і орґанїзацій українських, від ріжних установ, від селян, від війська, з фронту і тилу, через зїзди, які наказала вона скликати по ґубернїях, повітах і городах. І кличі сї не зіставали ся порожнїми. Велика орґанїзаційна хвиля пішла між українським народом.

На волостних і повітових зібраннях, на зборах просвітних і полїтичних орґанїзацій, на військових зїздах і зібраннях, на ґубернських зборах, що відбували ся в квітнї й травню, виносили ся постанови про те, шо сї збори, орґанїзації й установи приймають полїтичні резолюції винесені Всеукраїнським Зїздом: домагати ся автономії України; не віддїляючи ся від Росийської держави вимагати федеративного звязку з нею; розрішеннє земельної справи покласти на Всенародні збори України (її сойм). Ухваляють підтримувати у всїм Укр. Центр. Раду, сповняти вірно її накази як свого Тимчасовою Уряду. Але заразом домагають ся від неї полїтики рішучої, твердих і певних заходів в забезпеченню українських полїтичних потреб, поставлення рішучих домагань Центральному Урядови.

І сї постанови з місць — винесені часом великими орґанїзаціями (особливо військовими) підтверджували ся великими всеукраїнськими зїздами, що відбули ся в травнї й червнї та своїми постановами зазначили волю широких мас трудящого українського люду.