Українська Центральна Рада і її Універсали/Перший Унїверсал Української Центральної Ради

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська Центральна Рада і її Універсали (1917
Михайло Грушевський
Перший Унїверсал Української Центральної Ради
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Перший Унїверсал Української Центральної Ради.

Вислухавши волю українського народу на сих двох великих зїздах його, доповнена їх представниками — селянською радою і радою українських військових депутатів, У. Ц. Рада рішила сю волю вволити. 9 червня на засїданню її комітету вислухано начерк Унїверсалу до Українського народу, другого дня зредактовано його в комісії, прийнято, і пізно вечером того-ж дня проголошено на Військовім зїздї, що прийняв його з незвичайним захопленнєм і радістю, як горячо жданий вислів своїх бажань і сподівань. Потім Унїверсал спішно друковано і в понедїлок 12 червня проголошено вже урядово, роздано при закритю Військового зїзду його членам і після військової паради і молебня, відслуженого 1-им українським полком, проголошено вселюдно на Софійській площі. Зараз же розвезено й розіслано по всїй Українї, проголошувано на повітових, волостних і городських зібраннях, на площах і по церквах, роздавано людям і розлїплювано на видних місцях.

 Унїверсал Української Центральної Ради до Українського народу, на Українї й по-за Україною сущого.

 Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

 Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землї.

 Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усїх громад і товариств українських вибралн нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й бороти ся за ті права та вольности.

 Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

 Хай буде Україна вільною. Не оддїляючись від всїєї Росії, не розриваючи з державою Росийською, хай народ Український на своїй землі має право сам порядкувати своїм житєм. Хай порядок і лад на Вкраїнї дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуваннєм Всенароднї Українські Збори (Сойм). Всї закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїнї, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

 Ті ж закони, що мають лад давати по всїй Росийській державі, повинні видавати ся у Всеросийськім Парламентї.

 Нїхто краще нас не може знати, чого нам треба, і які закони для нас луччі.

 Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастврські та инші землі у власність народів, як буде видаво про се закон на Всеросийськім Учредительнім Зібраннї, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українськім Зборам (Соймови).

 Так сказали виборні люде з усїєї Землї Української.

 Сказавши так, вони вибрали з поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали вам бути на чолї нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної Автономної України.

 І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового житя і приступили до тієї великої роботи.

 Ми гадали, що Центральне Росийське Правительство простягне нам руку в сїй роботї, що в згодї з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

 Але Тимчасове Росийське Правительство одкинуло всї ваші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу.

 Ми вислала до Петрограду своїх делєґатів (послів), щоб воли представила Росийському Тимчасовому Правительству наші домагання.

 А найголовніші домагання ті були такі:

 Щоб Росийське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волї України, проти права нашого народу на автономію.

 Щоб Центральне Росийське Правительство по всїх справах, що торкаюіть ся України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

 Щоб місцева власть на Вкраїні була обєднана одним представником від Центрального Росийського Правительства, се-б то вибраним нами комісаром на Вкраїнї.

 Щоб певна частина грошей, які збірають ся в Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу на національно-культурні потреби його.

 Всї сї домагання наші Центральне Росийське Правительство одкинуло.

 Воно не схотїло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм житєм. Воно ухилилось од відповіди, одіславши нас до майбутнього Всеросийського Учредительного Зібрання.

 Центральне Росийське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотїло разом з нами творити новий лад.

 Так само не схотїло признати комісара на всю Україну, щоб ми могли разом з нам вести наш край до ладу й порядку.

 І гроші, що збірають ся з вашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й орґанїзації.

 І тепер, Народе Український, нас приневолено щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладє та занепад. Коли Тимчасове Росийське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обовязок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

 І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Унїверсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однинї самі будемо творити наше житє.

 Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однинї знає, що настав час великої роботи.

 Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтїснїші орґанїзаційні зносини з Центральною Радою.

 Там, де через якісь причини адмінїстративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу орґанізацію та освідомленнє народу, і тодї перевибрати адмінїстрацію.

 В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з иншими національностями, приписуемо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового правильного життя.

 Центральна Рада покладає надію, що народи не-українські, що живуть на нашій землї, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в сей тяжкий час вседержавного безладя дружно, одностайно з нами стануть до працї воло орґанїзації автономії України.

 І коли ми зробимо сю підготовчу орґанїзаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів Землї Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібраннє має затвердити своїм законом.

 Народе Український! Перед твоїм вибраним орґаном — Українською Центральною Радою стоїть велика і висока стїна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій ва вільний шлях.

 Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої працї. А для успіху тої працї насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всї кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та не має й тепер від неї того, що повинен би мати за се.

 І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всїм орґанїзованим громадянам сел і городів, всїм українським громадьским управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно і реґулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

 Народе Український! В твоих руках доля твоя. В сей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ робітників, народ хлїборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним орґанїзованим, державним народом, як рівний з рівним.

 Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця червня (іюня) числа 10.