Українська Центральна Рада і її Універсали/Як зложила ся Українська Центральна Рада

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська Центральна Рада і її Універсали (1917
Михайло Грушевський
Як зложила ся Українська Центральна Рада
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Як зложила ся Українська Центральна Рада.

Велика хвиля визволення поставила перед Українським народом великі завдання.

Треба було запезпечити волю України, відновити її старе народовластє, право народу самому правити всїми своїми справами. Дїло велике, час такий, якого не було від часів Хмельниччини — упустити його не можна було. Треба було відложити все инше, а взяти ся до сього дїла — до забезпечення полїтичних прав Українського народу й інтересів його трудящаго люду. Для сього зараз же як упав старий режим, Українці всїх партій і напрямків постановили обєднатись у спільній, одностайній полїтичній орґанїзації на весь час, поки не буде осягнена спільна мета: широка національно теріторіальна автономія Украіни в федеративній демократичній Росийській республїцї, инакшими словами — поки Українському народови разом з представниками иньших народів України не буде забезпечене право рішати всї справи свого краю на місцї, у Всенароднїх зборах чи Соймі України, тільки де-які справи віддаючи на рішення і під управу Думи і Правительства Росийської республїки.

Потребу такого обєднання піднесла в перших же днях революції стара полїтична орґанїзація українська, заснована тому двадцять лїт, а останнїми лїтами звана „Товариством Українських Поступовцїв“ (ТУП). Після того як українське полїтичне житє, по коротких днях свободи, було загнанє знов у всякі нетри полїцейськими нагінками, товариство се істнувало, як орґанїзація потайна, і ставило своєю метою обєднуватн свідомійших Українцїв, поступових і демократичних, на сїм спільнім для всіх домаганнї: автономії України в федеративній Росії. В перших днях марта воно постановило зробити свою дїяльність одкритою і дати почин до тїснїйшого обєднання всїх українських демократичних течій і напрямів в полїтичній орґанїзації, що буде йти до сеї мети. По кількох днях переговорів, дня 7 березня (марта), орґанїзувалась спільна рада всїх київських українських орґанїзацій під назвою Української Центральної Ради. До неї війшли крім представників Товариства Українських поступцїв представники соціал-демократичних груп, кооперативів, робітників, військових, студентів і культурних та професійних товариств і орґанїзацій київських.

Коли по Українї понесла ся звістка про сю орґанїзацію, з ріжних сторін, з міст, з сел почали приходити до неї заяви, писані, чи через депутатів, що українське громадянство признає сю Раду тимчасовим українським національним урядом, на цїлу Україну. З тим присилали ся і представники українських громад з місць, щоб їх включити в Центральну Раду, як членів.

Одначе таке доповненнє з місць робило ся без певної системи, більш припадково. Тому щоб надати Центральній Радї характер справжнього представництва всього орґанїзованого українського народу, рішено яко мога скорше скликати зїзд представників орґанїзованої української людности цїлої України. Зїзд сей призначено на Великоднї свята, 6, 7 і 8 квітня. Постановлено, що кожда установа, яка визнає себе українською — чи буде то сїльска громада, чи повіт, чи союз орґанїзацій, може післати одного представника; українські орґанїзації, які мають велике число членів, можуть прислати більше членів, пропорціонально скількости. Таким чином українським людям, де тільки вони обєднали ся, дана була змога взяти участь в сїм зїздї і подати на нїм свій голос. І справді українське громадянство відізвало ся на заклик Центральної Ради. Хоч українських ґазет так як би не було ще, бо почали виходити з кінцем березня (марта) і то в такій малій скількости, що на провінцію навіть не попадали, все-таки з усїх сторін поспішили депутати на зїзд, не вважаючи на страшенно трудну їзду. По підрахунку, що вів ся при видаванню білєтів, делєґатів таких що мали право голосу на зїздї, бо мали уповноваження від орґанїзацій, було коло 900; а друге стільки гостей, себ то членів орґанїзацій, але не депутатів, які не мали голоса. Дуже богато було селян і салдатів з ріжних частей.

Сей Перший Український Національний Зїзд прийняв такі постанови: Добиватись спільними силами Українського народу широкої української автономії, творити негайно її підстави і для обєднання громадських сил краю та укріплення нового ладу дати почин до засновання краєвої ради для цїлої України. Для запезпечення автономного устрою ухвалив війти в порозуміннє з иншими народами Росії, що того ж добивають ся, і спільно з ними доходити федеративного устрою для Росийської республіки[1]. Крім того зїзд установив нову Центральну Раду. Вибрав голову і його двох заступників і ухвалив, щоб присутні делєґати від ґуберній і міст вибрали по кілька членів, так само від орґанїзацій салдатських, селянських, робочих, від партій, товариств культурних і професійних, — з тим щоб потім, коли орґанїзують ся на місцях українські ради повітові, ґубернські й міські, вони могли наново вибрати своїх представників,  — і так само всї ті орґанїзації й партії.

Так вибрано велику раду, що складала ся з душ 120—130 і зїздила ся разів два, а принаймнї раз на місяць на свої збори, для ухвал у важнїйших справах. Для постійної роботи вона вибрала комітет з двадцяти душ. Зложений він був так, щоб до нього входили представники всїх головнїйших полїтичних і клясових орґанїзацій українських. Сей комітет засїдав як не що дня, то через день і крім того при нїм орґанїзували ся комісії для всяких справ: орґанїзаційна, військова, освітня, правнича, фінансова й инші, при них канцєлярії в усяких справах.

Примітки[ред.]

  1. Сї постанови оголошенї в № 3 і 4 «Вістей Центральної Ради».