Перейти до вмісту

Ухвала Львівської міської ради від 04.04.1990 Про затвердження структури виконкому міської Ради народних депутатів

Матеріал з Вікіджерел
УКРАЇНА
ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА
1-ша сесія 1-го скликання
УХВАЛА №

від 04.04.90

Про затвердження структури виконкому міської Ради народних депутатів

Керуючись статтею 14 Закону Української РСР про міську, районну у місті Раду народних депутатів Української РСР та відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.03.90 № 9021, Львівська міська Рада народних депутатів вирішила:

Затвердити структуру виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів:

голова виконкому,
перший заступник голови виконкому,
заступники голови виконкому – 4
керуючий справами виконкому,
організаційний відділ,
загальний відділ,
юридичний відділ,
фінансовий відділ,
планово-економічний відділ,
відділ по комплексному економічному і соціальному розвитку міста,
відділ зв’язку і координації руху пасажирського транспорту,
відділ торгівлі,
відділ охорони здоров’я,
відділ народної освіти,
відділ культури,
відділ по праці і соціальних питаннях,
ветеринарний відділ,
відділ запису актів громадянського стану,
управління житлово-комунального господарства,
управління по обліку і розподілу житлової площі,
управління капітального будівництва,
головне управління архітектури і містобудування,
комітет по фізичній культурі і спорту.

Голова Ради В.І. Шпіцер

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).