Циган косарем
Зайняв господар цигана, щоб єму косив. Дав єму обід, полудник добрий і фляшку горівки, та й казав, жиби йшов косити на сіножаттю. Циган прийшов на сіножаттю, горівку випив, обід з'їв, та й ліг собі спати під дубом в холодку. Виспався, доїв решту їжі, що ся залишило, а трави стільки викосив, щоб не помнув, як лягав спати.
Ось вже й вечір, взяв циган косу на плечі і йде додому. Прийшов додому, питається єго господар:
- А чи багато викосив, цигане?
- Я, - каже циган, - викосив від дуба до дуба.
Господар собі подумав, що там дубів багато, то й циган викосив файний кавалок. То поставив фляшку горілки циганові на столик, казав жінці пирогів зварити. Циган то випив, поїв, та й пішов додому ночувати.
На другий день той господар знову кличе цигана траву косити. Але там коло цигана сусід косив, і він сказав тому господареві, кілько той циган скосив, сказав єму, що той спав цілий день.
Господар то вислухав, і каже жінці:
- Ми підемо косити без обіду, а ти нам ніби винесеш обід. Візьмеш горщики гірші, намастиш їх сметаною. А я, як ти будеш здалеку йти, буду до тебе бігти і кричати, але щоб ти пізно на поле йшла, то як побачиш мене, кидай горщики і втікай.
А циган косить, та й косить. Вже сонце високо, циган їсти хоче, а жінка господаря все не йде. А господар каже:
- Е, вона як прийде, то я їй дам!
І тут йде господиня. А той господар: "Я їй дам, я її заб'ю!“ І біжить до неї з косою. А вона взяла кошик, кинула об землю, та й горшки побилися, а вона сама взяла та й втекла додому. Прибіг циган, ті черепочки облизує і каже:
- Ай, пане господарю, що ви наробили? Сметана розлилася...
- Ну, - каже господар, - косимо вже до вечора, уже увечері надолужимо. Косили вони до вечора, і вже йдуть додому. Прийшли додому, а жінка вже наварила пирогів, борщу, сироватки цілий горщок і каші з молоком. Циган горілки випив, кілька кавалків хліба з'їв, бо голодний був. Поставила ему господиня борщ — він борщу добре попоїв, насипала ему сироватки — він і її з'їв, поставила єму каші з молоком — він трохи з'їв, і вже не може їсти, вже наївся. А як поставила єму пироги, ще й миску сметани, то він каже господині:
- Знали, як готовити, та не знали, як давати... Якби ви сироватки не давали, а давали пироги... А він ті пироги вже їсти не міг, то пхав одного в рота, а другого за пазуху кидав. Виліз з-за столу, та й став посеред хати і чекає, щоб господар заплатив єму, за то що косив. А господар мав наймита, та й каже єму, щоби брав цигана гуляти. Наймит як закрутив цигана в танці, то тому тріс ґудзик і всі пироги з-за пазухи повилітали. Та й пішов додому без платні, бо як вже досить наївся, то вже не ховай за пазуху.
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Миколи Кравіцкого, в 1894 році.
Стиль запису збережено.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
